Славну сторінку вписав в історію української літератури видатний
письменник Г. Ф. Квітка-Основ’яненко, по праву
заслуживши визнання нащадків.
Правдивий показ окремих сторін тогочасної дійсності, народний гумор,
майстерне
використання багатств народно-пісенної творчості – все це забезпечило
його
творам широку популярність і довговічність, із великим успіхом і досі
відбуваються вистави «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці» в
театрах
нашої країни та за кордоном.
Знання життя, захоплива манера розповіді, гумористичне
забарвлення робили
прозові твори Квітки-Основ’яненка зрозумілими
всім; українська проза як
самостійний жанр не існувала, до того ж письменнику довелося йти
неторованими
стежинками. В основі мови Квітки-Основ’яненка
лежать цікаві говірки Слобідської
України.
У повісті «Конотопська відьма», гумористично зображуючи побут та
управління козацької старшини XVIII ст., письменник картає паразитизм, духовне
зубожіння старшини. У творі подаються реальні й фантастичні факти, сюжет
створений на матеріалі живої дійсності, казкової фантастики, вірувань у
нечисту
силу, відьом.
Самодурство, хабарництво, жорстокість властиві конотопському
сотникові
Забрьосі та писареві Пістрякові, які користуються необмеженою владою,
чинять
насильство над населенням. Ледачий Забрьоха без Пістряка-п’яниці «ні чарки горілки, ні ложки борщу до рота не
піднесе; як Пістряк Ригорович сказав, так воно і буде…» Хіба не найвищий
доказ
«кмітливості» писаря його знаменита хворостина!
Пістряк справжній шахрай, підступний, лестивий у взаєминах з
іншими, вміє
використовувати своє службове становище. Та чого доброго можна чекати
від
безпробудного пияки? А до того ж саме він учинив розправу над ні в чому
не
винними жінками, щоб виявити відьму.
Шукаючи власної вигоди, Забрьоха здатний на будь-який злочин,
входить у
змову з відьмою, готовий заморити голодом весь Конотоп, запалити його «з
чотирьох кінців». А козаків сотник примушує замість служби обробляти
його землю,
поступово перетворює їх на своїх кріпаків.
Як і у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» М. Гоголя, події в
«Конотопській відьмі» переплітаються з фантастикою, містикою. Чого
тільки не
виробляла Мотря Зубиха! Саме такою було в народі уявлення про відьму,
про це
можна прочитати в багатьох легендах, навіть ставлення до відьми після
смерті
було традиційним: «…зарили ниць у яму, прибили осиковим кілком та зверху
її
заклітили, щоб не скочила».
«Конотопська відьма» спрямована своїм просвітительським вістрям
проти
неуцтва, надмірної забобонності, бездуховного існування провінційного
панства.
