Мета:
ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, зацікавити ними, спонукати
до читання творів митця; розвивати навички сприйняття інформації на слух,
виділення головного, висловлення власної думки щодо почутого; виховувати
повагу до митців та їхньої духовної спадщини, любов до художньої літератури
Обладнання:
портрет письменника, видання творів,
ілюстрації до біографії, краєвиди Полтавщини — малої батьківщини митця,
життєва, історична основа;
Теорія
літератури: роман.
- ХІД УРОКУ -
I.
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Завдання
учням.
•
На основі виконаного домашнього завдання доведіть, що І. Нечуй-Левицький у
своїх творах для розкриття теми та ідеї, характеристики героїв використовував
увесь багатий арсенал засобів виразності; що мова твору письменника образна, поетична,
містить чимало фольклорних елементів.
II.
МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
Слово
вчителя.
«Спадщина
письменника належить до тих здобутків гуманістичної літератури, які
підносяться над своїм часом, виходять за межі однієї мови, стають невичерпним
джерелом, з якого п'ють люди всієї землі»,— пише літературознавець П. Хропко
про видатного українського письменника Панаса Мирного (справжнє прізвище —
Панас Якович Рудченко). Дійсно, важко уявити собі українську літературу без
оповідань, повістей і романів цього митця, якого Олесь Гончар вважав «першим
симфоністом української прози». Назва одного з найбільших творів Панаса Мирного
— «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — навіть стала крилатим висловом.
Звичайна
зовнішність, чиновник високого рангу на царській службі, але яке серце було в
цього українського патріота, захисника добра й справедливості! На
сьогоднішньому уроці ви дізнаєтесь більше про видатну особистість Панаса
Мирного.
III. ОГОЛОШЕННЯ
ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
IV.
СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Міні-лекція
вчителя з елементами бесіди.
«Вся
моя слава — Україна,— писав Панас Мирний у щоденнику,— якби я їй добра хоч на
мачину зробив, то б мені і слава була, я більшої не хочу. Якби я зміг показати
безталанну долю життя людського, високую його душу, тепле серце, як вони є у
мирі,— то б моя слава була і моя надія справдилася...»
Він
прагнув до творчості, високого злету думки, а доводилося сидіти в канцелярії,
переписувати та перекладати нудні папери, вислуховувати несправедливі
зауваження начальників. У щоденнику письменника є такий запис: «Чим я тобі
вимещу, дурний начальнику, за твої даремні попріки, за твоє огидне і неправдиве
слово? Нічим? Ні, я виставлю тебе на показ усьому мирові, твої дурні привички,
твоє... [зневажання] чоловічої совісті...»
—
Які риси характеру Панаса Мирного ми можемо визначити із цих рядків, зі
сказаного раніше? (Патріотизм, гуманізм, критичність.)
Панас
Рудченко народився 1849 року в сім'ї дрібного чиновника, у Миргороді на
Полтавщині. Батькові майбутнього письменника довелося пройти всі щаблі
чиновницької кар'єри, й дослужився він лише до казначея (це невисока посада).
Родина Рудченків була великою — четверо синів і дочка. Жили на мізерну таткову
платню. Якби не шматок власної землі, довелося б голодувати, а про навчання
годі було б і мріяти. Та батько доклав усіх зусиль, щоб сини здобули освіту й
стали чиновниками.
Навчався
Панас спочатку в Миргородському парафіяльному училищі, а після переїзду батьків
до Гадяча — у повітовому училищі. 1862 року хлопець закінчив його з похвальним
листом. Він мріяв про гімназію, університет, але на заваді став брак коштів.
У
14 років Панас Рудченко поступив на службу і тягнув цю важку чиновницьку лямку
аж 54 роки, дослужившись до чину, який на військовій службі дорівнювався б
генеральському.
Майбутнього
письменника завжди боляче вражала поведінка молодих чиновників — пияцтво,
моральна розбещеність, безкультур'я, байдужість до громадських справ. Окрім
того — пихате, зверхнє ставлення до простих людей, хабарництво.
—
Чи змінилося, на ваш погляд, життя службовців нині? Зовні життя Панаса Мирного
минало тихо, спокійно. Удень —
служба,
увечері — сім'я, а вночі — улюблена літературна праця, кипіння думок і
пристрастей. Ще в юності майбутній письменник склав для себе і ретельно
виконував план літературної самоосвіти — глибоке знайомство з класикою, із
сучасною літературою, з фольклором.
—
Наскільки, на вашу думку, важливим для успіху в майбутньому є план самоосвіти?
За
часів Панаса Мирного, як ви знаєте, українська мова була забороненою. Тому
письменникові довелося друкуватися за кордоном і під псевдонімом. Перші його
твори — оповідання «Лихий попутав», нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадячого»,
повість «П'яниця». Панас Мирний досконало досліджував пореформену дійсність,
характери, психологію, простих людей. Почав роботу над великим романом «Хіба
ревуть воли, як ясла повні?». Свій твір дав почитати братові Івану Білику. Той
порадив розширити історичну частину й узявся сам її дописати. Так він став співавтором.
Роман почали друкувати в Петербурзі 1876 року, але в цей час вийшла заборона на
друк українською мовою, тому твір побачив світ лише через чотири роки в Женеві
за сприяння М. Драгоманова.
1915
року, на своє 66-ліття, П. Я. Рудченко одержав багато привітань. Його
вшановували як талановитого й сумлінного чиновника високого рангу. А в цей час
полтавська жандармерія розіслала циркуляр про розшук неблагонадійних осіб,
серед яких значився й Панас Мирний.
Цікава
історія про те, як широка громадськість дізналася, хто такий Панас Мирний. 1890
року Полтаву відвідала театральна трупа М. Садовського. Захоплений грою Марії
Заньковецької, Панас Мирний підніс їй у дарунок рукопис своєї драми
«Лиме-рівна» з присвятою. Марія Костянтинівна змогла дістати дозвіл цензури, і
п'єсу було поставлено спочатку в Курську, куди автор не зміг приїхати, потім у
самій Полтаві. Вистава пройшла з великим успіхом. Зворушений письменник,
почувши овації, забув про свій намір не розкривати псевдонім і під вигуки
публіки «Автора! Автора!» — піднявся на сцену. Перед здивованими полтавцями
стояв... відомий багатьом полисілий, худий, «засмоктаний бома-гами», трохи
зніяковілий і розчулений колезький радник Панас Рудченко. Заньковецька увінчала
його вінком.
—
Про що свідчить такий факт?
На
одній із літературних субот сорокарічний Панас Мирний познайомився з учителькою
музики Полтавського інституту шляхетних дівчат Олександрою Щейдеман. її
обізнаність у літературі, музиці, а також молодість, прекрасні блакитні очі
полонили чоловіка. Знаючи, що в дівчини є наречений, Панас усе ж зважився їй
освідчитися і... домігся взаємності!
У
листі до Панаса Мирного Олександра так пояснила свої почуття до нього: «Твоє
добре серце в поєднанні з глибиною твого геніального розуму справляє на мене
приголомшуюче враження... і невже мені, грішниці, випало таке щастя, честь бути
твоєю дружиною...» У Рудченків народилося четверо синів.
Письменника
не стало 1920 року.
У
Полтаві створено літературно-меморіальний музей Панаса Мирного. Твори митця
багато разів перевидавалися, перекладені кількома мовами світу.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ
1. Проблемне запитання.
—
Як ви вважаєте, біографія, характер геніальної, талановитої людини
індивідуальні, неповторні чи їх можна в чомусь наслідувати?
(Можна
наслідувати працьовитість, цілеспрямованість, патріотизм.)
зо
2. Завдання учням.
• Складіть «психологічний портрет» письменника.
VI.
ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Інтерактивна
вправа «Займи й обґрунтуй позицію». Чи зацікавила вас, чи змусила замислитися
історія життя Па-Мирного?
Так
Деякою
мірою
Ні
VII.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Знати
біографію письменника, прочитати третину роману «Хіба ревуть воли, як ясла
повні?». |