Вивчення послання Т.Г.Шевченка «І мертвим, і живим і ненародженим…» УРОК 2 - УКРАИНСКАЯ ЛИТЕРАТУРА - ОТКРЫТЫЙ УРОК - РЕФЕРАТЫ

Мета уроку: забезпечення єдності змісту і форми під час аналізу ідеї, теми, системи образів, суть роздумів поета про причини тяжкого життя поневоленого українського народу; пробудити і виховувати в учнів активну життєву позицію, любов до рідної мови, а через Шевченкове слово любов і повагу до простого народу, бо він є творцем нашої історії.

Обладнання: автопортрет молодого Шевченка, «Кобзар», Біблія, хліб, виставка учнівських робіт.

Учитель. Діти, прошу вас запам’ятати, що споконвіку в українців були святими: Біблія – символ християнської віри, хлібина – символ добробуту і гостинності, а згодом «Кобзар» Тараса Шевченка, що є символом розуму і мудрості нашого народу.

Сьогодні ми продовжимо вивчати один із творів великого Кобзаря – послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє».Чому на цей твір Шевченка ми виділили два уроки? Я вважаю, що це один із усіх творів української літератури, який заставить навіть байдужу до всього людину задуматися над минулим нашого народу, провести паралель до сьогодення і поставить питання: «...що ми? Чиї сини? яких батьків?».

На попередньому уроці я розповіла вам про дві версії щодо алегоричності назви твору і попросила аргументувати, яку ви вважаєте більш вірною, на вашу думку? Прошу пригадати зміст першої та другої версії.

- Перша. У Миколи Гоголя є поема «Мертві душі», яку ви будете вивчати пізніше. «Мертвими» Гоголь називає поміщиків. Дехто вважає, що і Шевченко також мертвими називає українських поміщиків-кріпосників. Живі – це інтелігенція, про яку поет говорить найбільше, дає їй досить глибоку, вичерпну характеристику. Ненароджені – то простий народ, «брати незрячі, гречкосії», поневолені, політично пасивні.

- Друга. Послання охоплює минулий («мертвим»), теперішній («живим») і майбутній («ненародженим») часи, а разом – це вічність, що поширюється і на нас з вами.

Учень1. Я дотримуюсь другої думки, бо поет звертається до історичного минулого нашого народу, до своїх сучасників, щоб допомогли простому поневоленому люду, а також до майбутніх поколінь, щоб учились поважати свій народ, його історію.

Учень 2. Мені здається, що і перша думка є правильною. Поміщики-кріпосники вже мертві, бо кріпосницький лад потрібно було знищити, що зробили у 1861 році, живі – це сучасники поета, інтелігенція, яку Шевченко просить повернутися обличчям до поневоленого люду, зробити хоч що-небудь для полегшення його життя. А ненародженими є прості «незрячі гречкосії», які не відчувають поки, яка сила в їх руках, бо не народилися ще до боротьби.

Учитель. Ось ми почули два погляди, які, на мою думку, обидва правильні, бо суть одна: звернути увагу на життя простого народу, допомогти не солодкими словами, а ділом.

- Яким постає перед читачами ліричний герой?

Учень. Ліричний герой заявляє про себе відразу, відверто з перших рядків твору. Він схвильований, обурений, бо пани оглухли, пруться на чужину, деруть шкуру з простих людей. Його турбує загальна байдужість, що запанувала у рідному краї. Упродовж усього послання ліричний герой, який передає слова самого поета, говорить про прірву між українськими поміщиками і народом.

Учитель. Які властиві поміщикам риси виділив у творі Шевченко?

Учень. Шевченко не називає ні одного прізвища чи імені, але дає чітку характеристику розбещеного, безкарного поміщицтва. Він звертається до них, як до підсудних словами в наказовій формі: схаменіться, подивіться, не шукайте, будьте люди, не дуріте дітей ваших, учітеся, думайте, часом поет вдається до вульгарних означень «недолюди», «діти юродиві», «ненаситі»).

Учитель. Удома ви опрацювали ту частину поеми, де Шевченко дає характеристику панської інтелігенції. Яка думка виражена в рядках послання:

Учень. Ліричний герой звертається до панів, які виховували своїх дітей у великопанському дусі, навчали за кордоном, готуючи їх до панування над кріпаками.

Учитель. Далі Кобзар переходить від батьків-поміщиків до характеристики їх дітей, панської інтелігенції. Що ж дала закордонна освіта паненятам?

Учень. А нічого. Закордонна освіта відривала їх від усього національного, приводила до духовної спустошеності.

Учитель. Розповідь про духовне зубожіння поет передає за допомогою сарказму в діалозі між ліричним героєм та інтелігенцією. Знайдіть, прочитайте і прокоментуйте ці рядки.

Цим в’їдливим тоном поет передає яскраву характеристику панської молоді й оцінку її знанням).

Учитель. Так, ця шаржована сцена дотепно висміює безликість, обмеженість і тупість тієї частини суспільства, яка мала б прокладати шляхи своєму народові до прогресу, освітлювати їх власним розумом. Відірвана від свого народу така інтелігенція нездатна виконати покладені на неї обов’язки.

На сьогодні (учень) підготовив нам невеличке повідомлення про слов’янофілів.

Як бачимо, українська інтелігенція прихильно ставиться до настанов вивчати «всі мови слов’янського люду», а свою?

Учитель. Зверніть увагу, що після слова «дастьбі» стоїть три крапки, що краще говорять за будь- які слова. Ця інтелігенція не знає ні своєї мови, ні своєї історії, однак знаходить високопарні слова, щоб похвалятися подвигами козацтва.

Шевченко різко припиняє псевдопатріотичне пустослів’я про героїчну епоху, бо вона:

Поет наголошує, що українській інтелігенції треба глибше вивчити свою історію, намагається пробудити національну свідомість і задуматися, хто є винуватцем недолі українського народу, хто перетворив Україну в колонію.

Учитель. Натяком автор створює образ Російської імперії, уособленням якої є Москва, а україноненависниця Катерина ІІ повіддавала німцям святі для кожного українця землі, де була Січ:

Знайдіть, за допомогою яких художніх засобів поет змалював правдиву картину багатостраждальної історії свого народу?

Учень. Протиставлення, що козацтво визволяло, ходило в походи, а нині навпаки, на самій Січі «мудрий німець картопельку садить». Гнівної іронії проти поміщиків та їх нащадків, які пишаються кайданами, що отримали у спадок від батьків.

На противагу владолюбцям поет не може дивитись, як :

(Учитель читає напам’ять. Далі читає по книзі й аналізує)

Учитель. У фінальному уривку Шевченко всіх називає братами, бо ж усі українці, нагадуючи, що за біблією – усі брати. Слово «обніміте» виступає анафорою і звернене до всіх представників суспільної верхівки. Разом із поетом віримо і ми, що забудеться «давняя година», настане радісний день національної згоди, «І оживе добра слава, Слава України».

На сьогоднішній урок вам було задане творче завдання. Нагадую: бігборди на дорозі від Старих Петрівець до Києва надали для вас, щоб ви розмістили на них слова, які стали афоризмами, із «Послання»Тараса Григоровича Шевченка, які, на вашу думку, є найактуальнішими сьогодні для нашого суспільства. Але свою рекламу потрібно захистити перед членами комісії. Ви працювали в парах, тому дозволяється і захищати парами.

(Як і Шевченко, я проти того, щоб продовжувались пошуки добра, правди, волі «У чужому краї...На чужому полі». Своя хата – образ-символ України).

(Хочу разом із автором заперечити, що не можна знайти щось краще за свою землю, не можна сліпо насаджувати чуже, бо наша Україна – це рідна, єдина, не схожа на інші).

(Цими словами маю надію пробудити національну гордість синів України, задуматися та проаналізувати, чому ми ніяк не можемо побудувати незалежну сильну державу).

(Шевченковими словами закликаю усіх українців глибше пізнати свою справжню історію, вивчати її уроки, щоб двічі не ставати на одні й ті граблі).

(Шевченко звертається до нас, українців, і до всіх людей світу,щоб ставали високоосвіченими , але не цуралися свого рідного,

бо таких, хто забуває своє, покарає Бог, проклянуть люди).

(Гіркі слова правди на рекламному щиті – наше сьогодення. Звичайно, чвари серед українців за владу – це ніж у серце України, але й ми потихеньку кров із цієї рани точимо : забуваємо свої звичаї та обряди, не дотримуємось прадідівської науки, соромимось материнської мови, не бережемо природне багатство і впевнені,

що немає нашої вини у бідах України, а винні лише верхи).

(Мені не дуже хотілося б, щоб цей рекламний щит був на трасі. Його потрібно розмістити там, куди виходять вікна із Верховної Ради, із міністерських кабінетів. Шевченко писав ці рядки можновладцям не погрозою, а проханням-попередженням).

(Я ці слова розмістив би там, де тільки є бігборди. Вони – заклик-нагадування, що всі люди – брати: і до сусідів, які не миряться, і до братів, що не можуть ніяк поділити батьківський спадок, і до представників влади, до всіх людей, бо єднання – єдиний шлях до добробуту, щастя і миру на Землі.

Учень 9. А своєю рекламою, шановні, я взяла «Кобзар» і написала, що тут можна знайти відповіді на всі запитання, які ставить життя перед людиною.

2.Підготовитися до твору-роздуму на тему: «Що потрібно робити нам, щоб здійснилися слова Шевченка:


	Т И Н Е Й Д Ж Е Р Ы Для тех, кто учится и учит
Главная Мой профиль Выход Вы вошли как Гость \| Группа "Гости" \| RSS
Суббота, 20.04.2024, 06:25:41