Центральною темою новел є показ процесу розорення, пролетарізації села. Яскравим прикладом цього може бути герой новели "Синя книжечка" бідний селянин Антін. Злидні і нестатки, сімейне лихо призводять його до пияцт­ва, і він, продавши своє мізерне господарство, стає сільським пролетарем. Нещасний і принижений, Антін з болем показує людям "синю книжечку" — паспорт. Не краща доля героїв новели "Сон".

Твори "Катруся", "Новина", "Кленові листки" нале­жать до найбільш популярних і вражаючих силою своєї ху­дожньої правди. Характерною ознакою їх є виняткова ува­га автора до соціальних проблем, його глибоке проникнен­ня у внутрішній світ своїх персонажів, уміння показати їх почуття і думки в найкритичніші хвилини.

Так,   новела   "Катруся"   характерна   не   зовнішніми подіями, не сюжетом, а тим внутрішнім життям героїв, тим глибоким співчуттям автора, що надає його новелам великої художньої сили і переконливості. Велике горе батьків вкладено в скупі, сповнені болю слова. Автор пока­зав, що життя бідняка було гірше смерті. Продовжуючи традиції Т.Шевченка, Ю.Федьковича, В.Стефаник писав твори на жовнірську тематику. У новелах "Виводили з се­ла", "Стратився", які нагадують народні голосіння, вели­кий психолог Стефаник показує горе батьків, які оплаку­ють своїх синів. Сцени прощання з селом, опис похмурої казарми і холодних мурів мертвецької глибоко зворушують нас своєю суворою правдою.

Не можна без хвилювання читати новели, в яких пись­менник показав велику трагедію для українського селянст­ва — еміграцію за океан, новели, в яких звучить любов до рідної землі, туга за отчим краєм, відчай і страх перед невідомим майбутнім. У творі "Камінний хрест" В. Стефа­ник показує психологію селян-емігрантів, яких безземелля і злидні гнали в далеку чужину.

Але герої видатного новеліста не тільки страждають і терплять наругу і визиск, вони прагнуть знайти вихід із скрутного становища, а деякі з них стають на шлях стихійної боротьби. Таким постає сільський пролетар Федір із новели "Палій".

Вражають своєю правдивістю антивоєнні новели В.Стефаника, в яких йдеться про трагедію народу, показано, як війна руйнує, спустошує села і людські душі. У новелах "Сини" і "Марія" автор відтворив глибокі душевні муки батьків, в яких війна забрала синів, розбила всі їхні надії.

До кращих йот творів належить і "Новина", в якій змальовано нестерпні умови життя галицького селянства, трагедію батька — бідняка Гриця Летючого, що став зло­чинцем. Злидні, душевні муки штовхнули його на вбивство рідних дітей. Жахливі умови життя довели батька до край­нощів, стал» причиною страшної драми. Нещасний переко­наний, що краще вмерти, ніж так жити.

"Новели В.Стефаника — як найкращі народні пісні." Сумні, тужливі. Твори, які змушують нас думати, поважа­ти трудящу людину, любити землю. Тож земний уклін тобі, патріоте, і слава довічна!