Основна сюжетна лінія — це політична боротьба за владу між Павлом Тетерею, Якимом Сомком та Іваном Брюховецьким. 1 хоча підступність Брюховецького здобула перемогу, автор подає нам одночасно зразки козацького братерства, лицарства, честі. Викликає повагу дружба між колишнім полковником Шрамом і Череванем. Відійшовши вже від козацької служби, вони турбуються про долю Ук­раїни, прагнуть, шоб при владі був розумний гетьман. Не­даремно полковник Шрам підтримує кандидатуру Сомка на гетьманство, бо він бачить, що саме Яким Сомко може зміцнити державність України. І хоча немолоді літа не до­зволяють Шрамові служити у війську, але розуміючи ста­новище України, він поспішає зі своїм сином Петром та з сім'єю Череваня до Ніжина, щоб підтримати розумного гетьмана, яким і постав перед нами Сомко. Ми побачили, шо в образі Якима Сомка втілені риси мудрого державного діяча. Його ідеал — соборна Україна. Він бачить її не підлеглою Москві, а рівноправним спільником. Сомко — це взірець моральних чеснот. Він справжній романтичний ге­рой   —   мужній,   відважний,   благородний.   Вражає   епізод викрадення Кирилом Туром нареченої Сомка Лесі. Після сутички Петра Шрама з Кирилом Туром, коли обоє лежа­ли тяжко поранені, Сомко насамперед кидається рятувати Тура, якому прощає викрадення своєї нареченої. Молода, мовляв, знайдеться інша, а другого Тура не буде.

Пізніше, коли Сомка підступно полонив Брюховецький, Кирило Тур своїм життям хотів врятувати переяславського полковника. Та справжній лицар Сомко навіть і думки не допускає про власний порятунок ціною життя Тура. Хоча історична правда подає нам трагічний фінал боротьби за гетьманство: Сомко загинув, а Брюховецький прийшов до влади, письменник не принижує ролі козацької звитяги, честі, волі. Образ Кирила Тура — зразок запорозької відваги і відчайдушності. Носієм і хранителем традицій і звичаїв Січі виступає в романі старий запорожець Пугач. Його ідеалом є вільна козацька демократична республіка, де всі рівні, де панують справедливість і братерство. Пугач підтримує Брюховецького, бо той обіцяє зберегти недотор­каними старовинні закони і звичаї козацтва. Коли ж ос­танній домагається гетьманства й відмовляється від своїх обіцянок, Пугач гнівно проклинає його.

Ми побачили, що персонажі "Чорної ради" є не просто рупорами певної ідеї. Це яскраві особистості, які, беручи участь у виборах гетьмана, обирають шлях для України.

Відтворюючи події минулого, письменник шукає в них відповіді на животрепетні питання тогочасності, зокрема — якими має бути майбутнє України, її соціальний устрій, державний лад.