В історії кожної літератури є твори, які володіють магічним даром безсмертя. Саме до таких шедеврів нале­жить поезія Великого Кобзаря. Йому було властиве гли­бинне відчуття кревної причетності до долі рідного народу, до його трагічної історії. Саме тому він спрямовує свої твори на захист пригнобленого люду.

З творчої скарбниці Т.Шевченка можна виділити твір, який, на мою думку, чи не найглибше виявляє патріотизм і почуття національної гідності поета. Це — послання "І мертвим, і живим...".

У своєму творі Тарас Григорович порушив найважливіші питання суспільного та національного життя. Передовсім треба, на думку поета, усунути соціальну несправедливість. Він протестує проти кріпацтва, ганьбить тих "земляків", які

людей запрягають

В тяжкі ярма.

Орють лихо,

Лихом засівают...

Бачачи, що розвиток освіти й культури не йде належ­ним шляхом, Шевченко радить плекати своєрідну національну культуру, а не перещеплювати штучно й без­думно чужі ідеї.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Лише коли збудуться усі поетові бажання, коли обіймуть "найменшого брата", тоді настануть для України кращі часи, і "світ ясний, невечірній тихо засіяє..."

Закарбуємо в своїй пам'яті рядки із славнозвісного тво­ру, бо і ми, як сказав поет, ненароджені земляки його, є адресатом послання, що було спрямоване й у вічність.

Цей твір служив дороговказом на шляху національного відродження українського народу, бо в ньому підняті ва­гомі проблеми, які чекають свого розв'язання саме сьо­годні, в час становлення української державності.

Перебудова розбудила нас, окрадених, але не безтям­них. Нам не однаково, чи наша земля буде вкрита золотим колоссям пшениці й жита і бринітиме рідна мова на ній, чи буде вона закута кригою байдужості, національної па­сивності. Яке може бути виправдання людині, яка зреклася рідної культури?

Хіба можна забути, як у тяжкі часи для України все ж таки були борці, які не поступалися своїми демократични­ми принципами, відстоювали справедливість і гуманізм, за що й страждали. Згадаймо Олександра Олеся, Миколу Куліша, нашого земляка Василя Стуса. Цей перелік можна було б продовжувати і продовжувати,.. Прикро, що ми нічого не знали про творчість цих майстрів слова, які бу­дили народ від сплячки, відкривали людям очі на виразки суспільства, провіщали перебудову нашої країни. 1 за це зазнавали гоніння і переслідування з боку більшовицьких єзуїтів та інквізиторів.

Ні, не можна цього забути! Треба бути стійкими і відданими нашій Вітчизні! Ми повинні знати свою історію, рідну мову, адже вона є виразником нашої національної гідності.

Я твердо переконаний: в Україні є головне — ділові, по-новому мислячі, енергійні люди, зацікавлені в тому, аби не­залежність України здобула економічну базу. Треба надати їм таку можливість. Так давайте ж підтримаємо їх і збу­дуємо вільну, демократичну державу, де "врага не буде, су­постата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі".