Все своє життя Тарас Григорович Шевченко присвятив боротьбі за краще майбутнє рідного народу, засуджуючи при цьому тих, хто безперервно знущався над Україною, і насамперед — царат. У поемах "Сон" та "Кавказ" він затаврував імперську політику царської Росії.
Летим.
Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Такою ідилічною картиною розпочинається поема "Сон". Цей опис пробудження всього живого від сну виступає разючим контрастом подальшої розповіді про так званий "рай" — життя кріпаків. Письменник обурений тим, що деякі "писаки" вихваляли такі умови життя селян. Шевченко бачить зовсім інше:
Латану свитину з каліки знімають,
...а он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
Кріпаки живуть наче в пеклі, звідки немає вороття. Кобзар правдиво змальовує типові картини українського села:
...під тином
Опухла дитина — голоднее мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
Вся країна залита кров'ю, скрізь можна почути народний стогін. Яскраво зобразивши імператора Миколу в сатиричних барвах ("Медвідь виліз, ледве, ледве переносить ноги..."), Шевченко гостро критикує царелюбні настрої, властиві панівній верхівці, а подекуди на жаль, і простим сіромахам. Шевченко виносить вирок царатові — його треба знищити.
Такими ж настроями і закликами пройнята поема "Кавказ". Вже на початку твору йдеться про те, що скрізь панує лихо:
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію полити
Кавказ зображений в образі Прометея, який страждає, але не кориться.
Споконвіку Прометея
Там орел карає...
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові, —
Воно знову оживає
І сміється знову.
Кобзар засуджує імперську політику Росії, антилюдяний самодержавно-кріпосницький лад, який завдає стільки страждань простому людові.
А сльоз, а крові? напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх ...
Росія — тюрма народів, приречених на страждання і вимирання.
А тюрмі а люду!..
Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить.
У наш час Росія продовжує політику "наведення конституційного порядку", залучаючи до цієї ганебної справи свою армію. Два роки тому жертвою такого "порядку" стала Чечня. Аналізуючи сучасні події в цьому регіоні, доходиш висновку: "Якщо нація не здається, то Москва її знищує". Так! Ці страшні слова стають реальністю. Невже правлячи кола Росії можуть так байдуже дивитись на те, як гинуть беззахисні мирні жителі, що скрізь тече кров братів, та й самих же росіян!
Ми, українці, миролюбна нація і хочемо, щоб поблизу нас та й взагалі у світі не було жорстоких війн, які, окрім людських жертв, нічого хорошого не несуть!
Люди! Будьте пильними! Бережіть мир на землі!
| 
