Борис Грінченко належить до тих діячів культури, що підносили роль освіти. Перебуваючи в жорстоких умовах дійсності XIX століття, він на мізерні кошти брався видавати книжки для народного читання. Склавши іспит на народного вчителя, деякий час викладав у селах Харківщини. Але дійсність безжально топтала всі його поривання: одні школи земство закривало, бо вони були непридатні для занять, з інших його звільняли через доноси. У темряві пригнобленого життя добре слово лякало прислужників царату. Тому і не зміг Грінченко працювати вчителем. Коли ми читаємо оповідання письменника про сільську школу, то переконуємось, що влада не була зацікавлена дати народу освіту.
В оповіданні "Екзамен" письменник показав, як життя школи часто залежало від того, якими очима подивиться на все перевіряючий. У Тополівську школу повинен приїхати на екзамен член шкільної ради. Обшарпана стара школа готується до зустрічі гостя: сторож відремонтував парти, позамазував ямки на долівці, вчитель зашпарував стіни. Старші діти зубрили науку, а молодші перелякано чекали на пана перевіряючого. І ось з великим запізненням він приїхав. Перед вчителем і школярами постала людина, яка сама не володіла правилами правопису, але намагалася навчати інших. Автор сатирично змальовує обмеженість перевіряючого, який звинувачує вчителя в бездіяльності після того, як хтось з дітей не зміг розв'язати задачі.
Член шкільної ради — безграмотна людина, далека від освіти.
Зі змісту цього оповідання випливає, що вчитель не тільки не мав допомоги від влади, а навпаки — йому заважали.
В оповіданні "Украла" показана роль вчителя у формуванні дитячої свідомості. Дівчина Олександра вкрала хліб у своєї подруги Пріськи. Діти безжально засуджують цей вчинок. Вчитель допоміг дітям зрозуміти, що Олександра не злодійка — а жертва голоду. Крадіжка — це відчай голодної людини. Діти правильно зрозуміли вчителя, стали уважнішими один до одного. Автор показав нам, що дітям потрібен такий вчитель, як Василь Митрович. Це порадник, наставник і друг дітей. Але не такі вчителі потрібні були владі, яка трималася на експлуатації, приниженні людини.
Борис Грінченко викрив суть політики, яка зводилася до обману і задурення трудящих. Ось чому вчителю в таких умовах важко було запалювати вогонь знань. І часто він сам ставав жертвою приниження, недовіри, безправності. |
