До теми народних звичаїв та обрядiв часто зверталися художники дореволюцiйного часу. Видатна українська художниця сучасностi Тетяна Яблонська зумiла по-новому, яскраво вiдтворити цей стародавнiй звичай, побачений нею в одному iз сiл Київщини. Живописна основа картини - улюблений художницею зимовий день, лагiдний i хмарний, коли на тлi перлисто-сiрого снiгу дзвiнко звучать фарби червонi, синi, бiлi. Дивлячись на картину, виникає враження, що художниця "лiпить" кольором, що вiн звучить на повну силу: такими яскравими i барвистими є одяг учасникiв весiльної процесiї - великi хустки на головах жiнок, вiнок i стрiчки нареченої, її бiле весiльне плаття, заквiтчане рослинними узорами, червонi кролевецькi рушники, якими перев'язанi свати. Сам весiльний похiд показано на фонi сiльських будинкiв iз фарбованими вiконницями, голубувато-жовтими обiйстями вiд тiней дерев.
Весiльна процесiя зображена художницею по дiагоналi, що завжди надає картинi вiдчуття динамiки, руху. Нам здається, що кожен її учасник не йде, а пританцьовує, що у цiлому створює враження яскравого, темпераментного вихору. Панує атмосфера пiднесеностi, веселощiв, завжди притаманна народному гулянню. А сама картина нагадує вiнок - яскравий, декоративний, рiзнобарвний.
|
