Раніше не було ані радіо, ані телебачення, ані комп'ютерів. Значить, будь-яка передача інформації велась «із вуст у вуста», тобто від однієї людини до ін­шої. Величезна кількість інформації втрачалась, що, проте, не заважало форму­ванню генетичної пам'яті нації. Але ж із винаходом письма, завдяки Кирилу і Мефодію, які винайшли алфавіт, яким ми користуємося і дотепер, життя сут­тєво змінилось. Книги відкрили нам незвіданий раніше, інший світ. Світ нау­ки світ техніки, світ літератури. Читаючи і всотуючи інформацію з книжок, ми трансформуємо її по-своєму, адаптуємо до власного життя. Ми відкриваємо для себе чужі «вершини» і починаємо своє власний поступ уже не з «нуля». Недар­ма наш великий Каменяр Іван Франко у своїх віршах писав: «Книги — морська глибина. Хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить». Дійсно, ми виносимо з книг «дивнії перла» — знання. Так накопичує свій досвід одна велика істота — Людство.

Саме з книжок розвивалися науки — математика, фізика, біологія, хімія тощо, розвивалося мистецтво, зокрема скульптура та навіть музика, тому що книга — не тільки інформаційне джерело, книга має часточку душі.

Для України історія письменства тісно переплелась з історією формуван­ня незалежності. Український народ протягом багатьох століть боровся за не­залежність. Саме завдяки Слову, слову з великої літери, завдяки видатним ді­ячам науки і культури в Україні не вщухала національна боротьба. Врешті-решт, ми перемогли. Уже 13 років Україна крокує поруч із багатьма європейськими державами. Тож хай живе Україна і разом з нею не стихає слава Т. Шевченка, І. Франка, М. Грушевського, Ярослава Мудрого, В. Винниченка і багатьох мит­ців, що віддали все своє життя за нас, справжніх українців!