На уроках української літератури ми познайомилися з поезіями Тараса Шевченка «Якби ви знали, паничі» та «І золотої й дорогої». Вони є автобіографічними творами, бо в них поет описав своє безрадісне дитинство, свою гірку долю.
Із поезії «Якби ви знали, паничі» ми дізналися, що через непосильну працю і матеріальні нестатки батьки Тараса передчасно постаріли і померли. Після їх смерті життя дітей стало ще нестерпнішим. Братам «поголили лоби», а сестри стали наймичками. Таке життя Шевченко називає пеклом, не щастя, а страшні муки підстерігали кожного. «Мені аж страшно, як згадаю»,— пише поет. Сумно і тяжко таке читати. У поезії «І золотої й дорогої» Тарас Григорович з великим співчуттям і сердечним болем пише про хлопчика-сироту. Він близький поетові, бо і Шевченко колись був таким же. Йому здається навіть, що дивиться на самого себе:
Мені здається, що се я, Що це ж та молодість моя.
Отже, ці твори дають нам уявлення про дитячі роки великого поета.
|
