Загальновыдома споконвычна любов нашого народу до рослин ы дерев.Первысна релыгыя наших предкыв-язичникыв грунтувалася на шановливому, побожному ставленні до наших зелених друзів. Наприклад, не тільки окремі породи дерев, але й цілі гаї до впровадження християнства вважалися священними.
Міфологічні вірування пов'язані з багатьма рослинами. їм приписувалась тотемна сила, котра здатна чути людський голос, а відповідно й виконувати магічну дію.
Сьогодні ці вірування збереглися у дещо спрощеному вигляді. І Людина вже не боїться ходити до лісу, не завжди дотримується правил та обрядів.
Але все одно певні рослини зберегли своє міфологічне значення. Особливо такі, як барвінок та мак.
Мак з давніх-давен був символом безмежності зоряного світу, Сонця, зорі; плодючості, заспокоєння, неосяжності життя.
Хоч і кажуть, що «сім років мак не родив і голоду не було», а все ж у нашого народу до цієї рослини особлива повага. Його плоди використовували для приготування різноманітних страв, особливо печива. Чого варті лише славетні українські маківки з медом — найулюбленіша їжа дітвори й дорослих!
Важливу роль відігравав мак в обрядових дійствах. Щороку на Маковія кожна господиня вважала за непорушний обов'язок посвятити макові голівки в церкві. Ці зерна вважалися відворотом від нечистої сили — чортів, відьом, упирів. У багатьох родинах напередодні свят (Різдва, Нового року, Трійці та ін.), аби убезпечитися від нечистих, обсівали маком подвір'я, хату, господарські будівлі. Вважалося, що нечиста сила не зможе проникнути до оселі, доки не визбирає всі зернятка. А доки вона шукатиме їх, проспівають півні, з погуком яких нечисть щезне.
За допомогою макових зерен викликали дощ. У замовляннях досить часто використовують мак. Маківка втілювала безконечник, який не має ні кінця, ні початку. Бо перелічити, а тим паче визбирати розсипаний мак практично неможливо, бо — «скільки зірок у небі, стільки маку в маківці».
Попри всі заборони, пов'язані з поширенням наркоманії, люди продовжують висаджувати на городах цю рослину.
Інша всім відома рослина — барвінок. Це символ радісної життєвої сили, вічності усталеного буття, емблема викривальних сил. На Україні вельми шанували цю рослину за її красу та морозостійкість, — протягом усіє зими тендітні листочки нагадують про вічну молодість. Відтак барвінок традиційно символізує дівочу красу й палке кохання:

Ой в городі не метено,
Барвінком заплетено.
Піди, дівко, позамітай
Та барвіночок порозплітай...

Барвінок вважався первістком тепла. У відомій веснянці, коли запитують красну весну, що принесла вона в подарунок, чують у відповідь:

Да принесла я вам літечко,
Зеленее житечко,
Да хрещатий барвінок,
Да запашний васильок.

Ця квітка прикрашала коровай, з її листочків виготовляли обрядові квіти для дружок. У весільному ритуалі вічнозелене зілля символізувало вірне кохання, чистоту шлюбу, незрадливість у по¬дружньому житті.
Крім того, слід сказати про те, що знання цих рослин необхідно для того, щоб краще пізнати свої, корені. Людина, котра не обізнана з етнічною своєрідністю власного народу, не осягнула духовного набутку попередніх поколінь, уподібнюється до перекотиполя. Тож не забуваймо про давні вірування наших предків і спробуймо втамувати в колодязі народної мудрості свою спрагу до духовності.