Я рiзав все…
Т. Г. Шевченко
Багато сучасних вчених усе бiльше й бiльше схиляються до думки, що характер людини, її нахили, таланти закладються ще до народження дитини. А умови життя, соцiальний стан людини дають можливiсть їй або реалiзувати свiй талант, або занедбати його. На жаль, Чiпка Варениченко, головний герой роману Панаса Мирного «Хiба ревуть воли, як ясла повнi?», занедбав талант хлiбороба, а вмiння повести людей за собою перетворив у злодiйське ремесло. Усе своє лихе життя вiн пояснює тим, що шукає правду. Коли на власнiй нивi Чiпка зiбрав гарний врожай, несподiвано принесли з волостi страшну звiстку: в нього вiдбирають землю. Це була пiдступна акцiя чиновникiв — землю у нього вiдiбрали обманом, вiддавши її комусь за хабар. Чiпка вiч-на-вiч зiткнувся iз жорстокою несправедливiстю. Вiн протестує, але все бiльш скочується на слизький шлях. У товариствi п’яниць i волоцюг — Лушнi, Матнi i Пацюка — грабує, бешкетує, пиячить. Увесь нехитрий його статок поплив у шинок.
Не мiг пропити тiльки жита, що виростив власними руками, окропив власним потом: спротивилася хлiборобська совiсть, не вiддав шинкаревi за безцiнок, а подарував колишньому товаришевi. Цей вчинок був останньою iскрою, що вiдмежовувала в його душi добро вiд зла, та й вона швидко згасла. Коли не стало чого пропивати, компанiя Чiпки вирiшує обiкрасти пана. Варениченко йде нехотя, огинаючись, але як дiйшло до того, що їх викрив сторож, Чiпка вбив його. Поведiнку свою вiн виправдовує такими словами: «Хiба ми рiжемо? Ми тiльки рiвняємо бiдних з багачами». Та якщо пшеницю вкрали вони дiйсно у пана, то життя вiдiбрали у такого ж бiдняка, як i самi,— у сторожа. I знову рiкою ллється горiлка, нею заливається совiсть. Горiлка вигнала й матiр із дому.
Та з часом Чiпка зрозумiв, що треба поводитись iнакше, чесною роботою прикривати свої злочиннi нахили й намiри. Уся зграя вдень невтомно працювала, а вночi за детальним планом ватажка коїлися страшнi злочини. Навiть кохання, найсильнiше людське почуття, не змогло змiнити пiдступну злу суть Чiпки. Всi свої злочини вiн прикривав високими словами про пошук правди. Будь-якi негаразди у своєму життi Варениченко сприймає як вселюдську трагедiю, бажає мститися, розпалює себе горiлкою, щоб легше вбивати, i грабує всiх пiдряд, не дивиться на те, хто перед ним — пан чи свiй брат — хлiбороб. Займаючись розбоєм, вiн сп’янiв вiд кровi i вiд усвiдомлення власної сили та влади над людьми. Останнiй злочин Чiпки i його товаришiв-злодiїв — убивство родини козака-хуторянина Хоменка. Цьому немає виправдання. Мiльйони людей живуть в однакових соцiально-iсторичних умовах, зазнають однакових бiд та знущань. Але чому ж однi живуть за законами добра i справедливостi, а iншi стають на шлях злочину? Вiдповiддю на це питання може бути життя кожної окремої людини. |
