Багато років тому англійський філософ Джон Локк, говорячи про почуття міри, прищеплене ще з дитинства, твердив, що в погано вихованої людини сміливість обертається грубістю, простота — неотесаністю, добродушність — улесливістю. Ввічливість — найголовніша складова нашого життя. Це основа, на якій будується майже все: стосунки між людьми, їх ставлення до тебе. Ти живеш серед людей. Придивися уважно, що відбувається навколо тебе: усі навколо працюють, відпочивають, досягають мети. Одні не знають, для чого живуть, інші все роблять в ім'я благородної мети. Люди виражають себе. Кожен виражає себе по-своєму: у своїх переконаннях, у відчутті добра і зла, радості і смутку. Для того, щоб бути ввічливим, треба вміти вислухати співбесідника. Бути у розмові такими ж ввічливими, як і в діях, не ображати зневажливим словом чи тоном сказаного. Умій розрізнити в людині світле і темне. Умій поважати людину. Вихованість допомагає людині на кожному кроці її життя. Десь допоможе не бути аж надто балакучим, а десь — не мовчати весь вечір у товаристві. Вихована людина не буде турбувати інших через якусь дрібницю, а ще — не скупитися на похвалу чи подяку. Вихована і ввічлива людина завжди впевнено почуває себе в будь-якому товаристві, знаходить правильний тон розмови в офіційній або неофіційній обстановці, не відчуває комплексу власної неповноцінності, а сама насолоджується всією повнотою людського спілкування. Приймаючи чиїсь послуги, чиєсь піклування про себе, вихована людина платить ввічливістю і люб'язністю. Якщо ви вважаєте себе вихованою людиною, пригадайте: чи завжди ви такі, коли йдеться про найближчу і найдорожчу людину — маму?! Великим людським скарбом є вміння відчувати свою провину. Допустивши помилку, необачність, нечуйність — ми відчуваємо докори сумління і звертаємось із словами: «Вибачте!» Промовляючи ці слова, ми розраховуємо на повагу до самого себе, на добру волю, поблажливість. Розвивайте у собі почуття обов'язку перед іншою людиною, і воно завжди підкаже тобі, коли треба звернутися до ближнього.
|