Ця тема - водночас проста й складна. Проста, бо немає людини, яка б не могла б сказати, що таке хлiб. Складна, бо надто символiчною є ця рiч для всiх нас.
Далi треба писати, що без хлiба людина не проживе. Проблема в тому, який хлiб мати на увазi. Так, хлiб входить до денного рацiону, мабуть, 90 % землян i в багатьох мовах символiзує їжу як таку. Але дуже небезпечно зупинятись тiльки на житньому чи пшеничному хлiбi. Думаю, тут треба говорити власне про людське щастя.
Найщирiшi уявлення про щастя зустрiчаємо у святкових побажаннях, коли зичать, щоб був:
Мир на землi та
Хлiб на столi.
Це правда, та не вся. Приклад сучасних розвинених держав доводить, що й надмiр хлiба на столi не робить людину щасливою. Бiльше того, як стверджує статистика, найбiльший вiдсоток самогубцiв у свiтi приходиться на американських мiльйонерiв - людей, якi могли б кожний прогодувати кiлька областей, а то й маленьку державу! Чому ж цi люди йдуть iз життя?
"Не хлiбом самим буде жити людина..." Наскiльки вiрнi слова! Скiльки суспiльних експериментiв (наприклад, соцiалiзм в СРСР та Китаї) провалилося через неврахування цього. Неправда, що у здоровому тiлi - здоровий дух. Радше, навпаки. Залiзне здоров'я i тугi м'язи ще нiкого не врятували вiд страху за життя рiдних, невизначеного майбутнього, незнання цiлi у життi, не навчили справжнiх людських вiдносин. У багатьох тюрмах спостерiгають ситуацiю, коли кремезнi "бугаї" виструнчуються перед худорлявими "авторитетами", якi беруть гору тiльки силою духу. Та й у фiзичному свiтi те ж саме - смерть приходить тодi, коли iз сильного тiла виходить невидиме життя. I тут уже нiчого заподiяти неможливо.
Людинi для повноцiнного iснування духовний хлiб потрiбен так само, як i фiзичний. Культура, освiта, переконання, внутрiшня шляхетнiсть, чуйнiсть i такт - все це потрiбне гармонiйнiй особистостi. Але найбiльше людинi потрiбен Хлiб життя, Слово Боже. Довгi роки ми спочатку вiдкрито воювали з ним, а потiм просто замовчували, прикриваючись розмовами про необхiднiсть "бути як всi", "головне - без крайнощiв i збочень", "це - моя особиста справа..." Тепер - унiкальний час свободи й права вибору. Нiщо так не змiнює людину на краще, нiж наслiдування бiблiйних iдеалiв.
Ми - свiдомi особистостi i не можемо ухилятися вiд складних рiшень тiльки тому, що "так роблять всi", а "так не робить нiхто". Настав час власної вiдповiдальностi. Для щастя потрiбен хлiб фiзичний, але духовний - необхiдний.