Iвану Петровичу Котляревському судилося з’явитися в історії
української
культури на зламі століть в епох : починався період колоніального
підданства,
кріпацької неволі. Його твори ознаменували перехід до нового типу
художньої
творчості, реалізму й народності, саме Котляревський у 1798 р. виходом у
світ
перших трьох частин «Енеїди» засвідчив існування українського народу як
фізичної
й духовної реальності, письменник запозичив у Вергілія тему про пригоди
Енея та
його ватаги, переодягши їх в українське народне вбрання, зобразив їх у
типових
умовах життя й побуту XVIII ст. в Україні.
Тяжкі часи настали в Україні по знищенні Січі та гетьманства –
настали
часи неволі, саме в цей час Котляревський нагадав :
Еней був парубок
моторний
І хлопець хоч куди
козак…
То був як спалах вогню, що почав перебігати від
серця до серця, єднаючи змучених рабів у націю. Ні грецькі імена героїв
«Енеїди», ні те, що Січ назвали Троєю, не ввели в оману читачів – всі
розуміли,
про що й про кого йдеться.
Найголовнішим джерелом творчого натхнення Котляревського була
сама
навколишня дійсність.
В образах Зевса, Юнони, Венери, Нептуна, Еола та інших богів
сатирично
зображено феодально-поміщицьку верхівку тогочасного суспільства, а
найвиразніша
сатира письменника в тих картинах, де він змальовує паразитичне життя
панівних
верств з їхнім презирством до народу, пияцтвом, сварками, інтригами,
хабарництвом. Звертаючись до Енея, Сивілла говорить :
У нас хоть трохи хто
тямущий,
Уміє жить по правді
сущій,
То той, хоть з батька,
то здере.
Усіх, «що людям льготи не давали і ставили їх за скотів», автор
відправляє до пекла, а всі свої симпатії віддає народним масам, яким не
потрібне
багатство, а потрібна передусім воля, свобода, без якої й життя для них
немає…
Дія поеми часто переноситься до України : поет називає чимало сіл
і міст
на Полтавщині, зіставляє античних героїв зі своїми сучасниками
(Вернигора,
Мусій, Тигренко – син шинкаря зі Стехівки), обстановку дії малює
винятково на
місцевому матеріалі.
Харктерною особливістю творчого методу в «Енеїді» є широке
реалістичне
відтворення тогочасного побуту, інтерес являють і чимало образів,
виведених у
побутовому плані, і багато соковитих картин давнього побуту,
відображення
народних звичаїв, повір’їв, ігор, традицій.
А як уміли наші пращури пригощати гостей! Троянцям у Карфагені
подавали
«куліш і кашу, локшину і з підливою індик». Чого тільки не було на
поминках
батька Енея (а це теж одна з традицій українського
народу).
Із поеми дізнаємося й про те, як одягалися сучасники
Котляревського і на
свята, і в будні…
Поема «Енеїда» була першим паростком нової української
літератури,
зразком художнього твору, написаного на народній
основі.
| 
