Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Ліна Костенко Поезія Ліни Костенко надзвичайно м'яка і жіноча, в ній відбито прекрасне, золоте серце поетеси, її почуття й думки, що стали моні дуже близькими. її поезія — це талант, це гармонія. Гармонія мозку і душі, думки і почуття, змісту і форми. Талант поетеси, чудової жінки, що вміє відчувати, вміє дослуховуватися до найінтимніших своїх почуттів, проникати в найпотаємніші куточки людської душі, не міг не втілитися в поезіях про кохання. Ліна Костенко — тонкий лірик, автор блискучих поезій інтимного характеру. Кохання, на думку поетеси, — це найбільший самовияв людини, найбільша самореалізація, найкращий плід людської душі і серця. Якщо людина здатна кохати до самозабуття, до самозречення, до самоспалення, — значить Господь благословив її, дав можливість пережити найщасливіші години, дні в житті. Людина, яка кохає, не здатна чинити зло:
Це не чудо, це гад, мені страшно такого кохання. Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік — ця тривога, ця ніжність, незатьмарений рай без вигнання, заворожене щастя, — чи буває таке навік.
У поезії «Розкажу тобі думку таємну...» — одному з ліричних шедеврів Ліни Костенко, простежуємо народження в свідомості ліричної героїні «думки таємної», спостерігаємо, як «дивний здогад» її обпікає. Вона з часом нанизує «сотні вражень, імен і країн», та найближчою має бути надія. Кохання для героїні — вічне, якщо вже покохала, то на все життя, бо кохання — це великий дар від Бога, воно носить священний характер. Тому так впевнена лірична героїня, що вона і її коханий залишаться в серці один одного «на сьогодні, на завтра, навік». У поезії звучить туга за втраченим коханням, але водночас немає мотиву безнадії. Душа ліричних героїнь поезій Ліни Костенко, як і поетеси, відкрита життю, коханню, щастю. Так, у вірші «Моя любове! Я перед тобою...» серце і душа героїні розкриваються назустріч коханню, «блаженним снам». Між тим героїня знає про те, що може заважати коханню, вона прагне любові щасливої, яка б не розмінювалася на «спотички доріг», боїться «заплутатись в дрібницях»:
... Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, І не приспи, для чого я живу...
Інтимна лірика Ліни Костенко дуже цікава, прониклива, душевна. Це — своєрідні роздуми — монологи й діалоги, враження від баченого і пережитого, що відкривають читачу щире серце поетеси і її прекрасну душу. |
