Павло Григорович Тичина — класик українського письменства. Звучання дивовижних сонячних кларнетів, поривання вітру з України — усе це органічно входить у наше життя. Художнє, довершене слово поета, сповнене філософського змісту, бринить сталлю і ніжністю. Він розкриває духовний світ людини, показує її життя в гармонії з природою і власними почуттями.
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ці довершені у своїй музичності рядки — одне з найвизначніших досягнень української літератури. Уцих рядках Тичина зумів передати всі барви щасливого кохання: ніжність, увагу до коханої, свої великі почуття, що переповнюють серце. Найвидатнішим досягненням ранньої поезії Тичини була збірка «Сонячні кларнети». Вона ніби створена на одному подиху, стільки в ній енергії, бадьорості, життєдайної снаги і захоплення світом, його гармонією. Гаї шумлять — я слухаю, Хмарки біжать — милуюся. Поєднання слухового і зорового образів увиразнює думку про єдність людини і природи. Ліричний герой залишається наодинці з природою і Всесвітом, за ними вивіряє свої найтонші душевні порухи: Вірю яснозорно — За рікою дзвони: Сню волосожарно — Тінь там тоне, тінь там десь… Припливеш, приплинеш — Сум росте, мов колос:
З піснею про сонце! —
Сумно, сам я, світлий сон…
У його віршах звучить гімн життю в найрізноманітніших його проявах, весні, коханню, що оновлює і підносить душу людини. Не дивися так привітно, Яблуневоцвітно. Стогнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться. Неосяжний духовно-емоційний світ людини співзвучний у творчості Тичини світу природи. Знав я, знав:
навіки,— промені, як вії! —
Більше не побачу,—
сонячних очей.—
Буду вічно сам я, в чорному акорді.—
Промені, як вії сонячних очей!
У критиці багато писалося про музичність поезій П. Тичини. Справді. «Сонячні кларнети» — одне з наймузичніших творінь світової поезії. Ця збірка — книга передчуття, чистого й сильного пориву до прекрасного гуманістичного ідеалу, хай ще й неясно усвідомленого. |
