Я не люблю лицемірства. Я не розумію, як можна спокійно вислухувати абсолютно несправедливі обвинувачення в бік якоїсь людини з обличчям, наче цей обвинувачуваний – якийсь ворог усього людства, а потім, наче нічого і не сталося, мило посміхатися при зустрічі і робити вигляд, що нічого не сталося.
Не люблю пліткарів.
Не люблю заздрісних друзів. Такі «друзі» – гірше будь-якого ворога. Вони і завдають болю об’єктові своїх заздрощів, а ще більшого болю завдають самі собі, отруюючи свою душу.
Не люблю боягузтва. Ні, я зневажаю не природній страх, який властивий усім живим істотам. Я маю на увазі невідповідність вчинків життєвим принципам або іншим вчинкам, що декларують ці принципи. Такі люди на словах сміливі і всемогутні, а при щонайменшій небезпеці вони одразу тікають. Причому так швидко, що щури, які залишають корабель, можуть преспокійно забути про свої інстинкти, завдяки яким знаходять вихід з будь-якого лабіринту, і орієнтуватися на тіка-чів-боягузів.
Не люблю зрадників. Тут без коментарів.
Не люблю брехунів. Не тих, хто вимушений брехати через певні обставини і навіть не брехунців-хлєстакових. Бо брехня – це не лише надання недостовірної інформації, брехня – це, перш за все, невідповідність дій власним принципам, уявним чи дійсним. А ще гірше, коли людина бреше сама собі. Таку людину можна тільки пожаліти.
Ціную в людях доброзичливість, щирість. Мені подобається, коли у людини є почуття гумору (не пласкі і заяложені жартики, якими обмежується зараз більшість людей, а дійсно плоди гострого розуму).
Ціную рішучість, сміливість, щирість, наполегливість і бажання вчитися.
Я вважаю, що не варто сліпо вірити усьому, що кажуть люди про когось. Маємо низки стереотипів: «вона всіх наскрізь бачить», «він – чудова і приємна людина», «вона – просто «ніяка», зовсім нецікава особистість». Хто сказав, що загальна думка завжди є відображенням дійсності?
Я вважаю, треба довіряти своїй інтуїції, своїм враженням від тієї чи іншої особистості, а не дивитися крізь призму штампів.
Для мене дуже важливе перше враження. Не завжди, але часто в процесі спілкування з людиною виявляється, що перше враження – найбільш наближене до істини (коли багато спілкуєшся з кимось, можеш змінювати думку на краще і навпаки, але потім приходиш до більш-менш чіткого висновку, який частіше співпадає саме з першим враженням).
Все. Можу написати ще багато. Але чи варто?..