Дівчина напрочуд хороша, інші матері ставлять її за приклад своїм дочкам. Не зачаруватися Наталкою не можна, бо ж вона ввібрала в себе найкращі риси жінки: скромність, чесність, доброту, сердечність. Однією з важливих рис її характеру є працьовитість: протягом усього твору ми не бачимо її без діла, вона то шиє, то йде по воду. Сама вона зізнається:

Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стижуся прясти, шити і носити воду.

А ось і виборний розповідає Тетерваковському про Наталку: «Золото – не дівка! Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця…». І Терпилиха, хоч і розуміє, що не слід вихвалятися дочкою, говорить: «Добра дитина».

Із першого знайомства з Наталею ми дізнаємося, що вона кохає Петра, чекає на його повернення, сумує:

Полетіла б я до тебе, та крила не маю,

Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю.

Наталка чотири роки вірно чекає на Петра, відмовляє всім нареченим, але коли посватався возний, не змогла відмовити. Та не тому, що забула Петра чи позарилася на багатство возного. Ні! Це змусили її зробити материні сльози, вмовляння й докори, вона хоче забезпечити гідну старість своїй матері, зробити її щасливою. Як же тяжко Наталці це зробити: «Трудно, мамо, викинуть Петра з голови, а ще трудніше – із серця. Но що робить!.. Для покою матері треба все перенести…» Гадаю, дівчина дуже любить свою матір, якщо заради її спокою відмовляється від щастя, радості, кохання: «Боже милосердний! Що зо мною буде! Страшно і подумати, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». «Куда мені діватись? Де помощі шукати? Кого просити?» - ці слова линуть із самої глибини зраненого серця.

Мені здається, що в Наталки до останньої хвилини була надія на повернення Петра, на самоті вона звертається до нього, закликаючи:

Світи, милий, спаси мене од лютої напасті!

За нелюбом коли буду, то мушу пропасти.

І Петро, ніби почувши крик душі коханої, повернувся. Наталка зачаровує читачів своєю твердістю, мужністю, активністю, рішучістю.

Наталка Полтавка – позитивний, реалістично змальований образ жінки тих далеких часів, образ, який утілює в собі найідеальніші моральні риси простої селянської дівчини, і саме через це образ Наталки не старіє, а живе, чарує, полонить серця все нових і нових читачів.