Розповідаючи про життя українських міст і сіл періоду визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, авторка відтворює блискучу галерею на­родних образів. Та чи не найповніше змальовано головну героїню ,— Марусю Чурай. Документальні дані про Чураївну скупі й суперечливі, ніяких письмових документів про життя дівчини не маємо, окрім її пісень, які зберегли­ся в народних переказах, t все ж з урахуванням історичних, соціальних та духовних ознак такий образ цілком можливий для того часу.

Світлою і водночас трагічною постаттю ввійшла в нашу історію легендарна поетеса — співачка з Полтави. Про Ма­русю Чурай написано повісті, п'єси, поеми. Легенда оброс­ла такими життєвими подробицями, які сприймаємо як ре­альність. Маруся Чурай, за переказами, жила у Полтаві в 1625-1650 роках, любила хлопця Григорія Бобренка. Як засвідчують легенди, кохання Марусі та Гриця було не­щасливим і закінчилось трагічно. Ця сюжетна лінія розгор­тається на фоні важливих історичних подій, пов'язаних з боротьбою українського народу за поновлення своєї дер­жавності, за визволення рідної землі від пут соціального і національного рабства.

Авторка роману сумлінно дотримується історичної прав­ди, по-новаторському осмислює образ легендарної народної співачки. Поетеса поставила її вище особистої трагедії і підняла до рівня високих проблем життя і боротьби рідного народу за волю. Маруся наділена поетичним талантом. Во­на повністю розуміє важливість свого мистецького покли­кання. Серце Марії сповнюється гордістю, коли чує, як ко­зацький полк співає її пісні.

Кохання вона розуміє як повнокровне життя в громаді, як творчість, як прояв зацікавленості до своїх справ, якими живе не тільки вузьке коло знайомих і родичів. Маруся прагне до дії, хоче пізнати людські радощі й страждання в їх повноті і всеохопленні. Подружнє життя трактує як спільність однодумців, яких єднають насамперед духовна рівність, високі, чисті, нічим не заплямовані почуття лю­бові. Подружня вірність для Марусі Чурай рівнозначна вірності своєму народові, любові до вітчизни, глибокій по­шані до культури, до вироблених віками і тисячоліттями норм співжиття людей. Отже, почуття обов'язку і особиста добропорядність для неї — нерозривне ціле.

Ось чому образ Марусі Чурай виступає в єдності з обра­зом України. 1 це тому, що талановита дівчина виросла в середовищі, де шанується народна мораль, де основним правилом людської поведінки завжди виступала незрадлива любов до вітчизни, уболівання за щастя і процвітання на­роду. Добра пам'ять про діла попередніх поколінь у дівчини поєднується з уболіванням за чисте небо над май­бутнім краю. Серце Марусі відкрите до кожної чесної лю­дини. Всі свої найвищі почуття вона висловлює в піснях, у яких йдеться і про козаченьків, які засвіт встали, збираю­чись у похід, і про свого коханого Гриця, і про того, кот­рий поїхав за Десну... Образ Марусі Чурай — визначне творче досягнення Ліни Костенко.

Роман Ліни Костенко "Маруся Чурай" не може не подобатися, адже він вводить нас у духовний світ наших предків, розкриває забуті сторінки історії, на достойних взірцях вчить громадської мужності, пробуджує почуття власної гідності, причетності до великої історії великого народу. Маруся Чурай живе в її чудових піснях, у пам'яті народній. Перекази про неї живуть у віках. Жит­тя і пісні великої полтавки служили багатьом письменни­кам, драматургам, поетам основою для створення ху­дожніх творів.