Здавалося б, повість Осипа Назарука «Роксолана» відображає часи, що давно минули, і дивовижну постать української дівчини, яка стала наймогутнішою жінкою тогочасного світу, не втративши при цьому чесності та благородства свого духу. Така була Роксолана. Але окрім радості від нових знань про ту епоху, окрім ирого захоплення головною героїнею, ця повість викликала в мені велику кількість роздумів, насамперед - про місце жінки в сучасному суспільстві. Зараз все так швидко змінюється, що не просто відстежити суспільні тенденції, крім того значні розбіжності ми спостерігаємо між соціальним порядком різних країн та культур. Проблеми рівності між статями, проблеми ролі жінок та чоловіків у суспільнії називаються тендерними проблемами, багато праць соціологів, філософів і психологів присвячено цим проблемам. Не всі з них написані доступно, з більшістю з них я, зізнаюся, незнайомий, тому свої міркування я висловлюватиму, покладаючись суто на власні спостереження.
Насправді процес емансипації, що розпочався досить давно в Америці та Європі, тільки нещодавно набув такого ж масштабу в нашій країні. Наразі жінки цілком обгрунтовано прагнуть рівності із чоловіками. Жінки займають важливі посади в державних та приватних структурах, досягають високого рівня в освіті. Але чи не ховається якась небезпека в цьому? У жодному разі я не стверджуватиму, що рівність між чоловіками та жінками в родині чи у суспільстві неправильна або непотрібна, але стільки «підводних каменів» має ця рівність, що про них варто, як на мене, говорити вголос…
Повернімось до образу Роксолани: досягнувши просто неможливого для жінки! як на той час, становища, вона перш за все піклувалась про майбутнє своїх синів, огортаючи їх любов’ю та увагою, охороняючи від інтриг, що точилися навколо. На, противагу, сучасне суспільство, у якому жінка прагне сама забезпечити себе, досягти гідного кар’єрного рівня, майже не залишає часу на родину. Але ж це не варто залишати поза увагою: останнім часом про труднощі, що виникають в родинах через надмірну заклопотаність жінок, заговорили навіть психологи, а особливо - дитячі психологи, які занепокоєні не на жарт. Діти, навіть діти забезпечених батькіні все частіше не отримують материнської уваги, якої так потребують…
Умови існування жінки, які докладно та історично достовірно описав Осип Назарук у своїй повісті, здаються сучасному читачеві парадоксальними та принизливими для людини. Але ж у сучасному світі, коли жінка нарешті виборола собі повне право на освіту, на творчість, самореалізацію, теж нерідко доходить до абсурду. Люди, що подорожували світом, дуже часто розповідають, що західна жінка втрачає поступово свою жіночність, відносну слабкість, яка й робить жінку привабливою. У дусі анекдотів зазвичай розповідають, що коли вам спаде і на їх думку поступитися місцем американській жінці у громадському транспорті, вони скоріше за все, сприймуть це як образу.
Банально звучить прислів’я, що все добре в міру, але ж воно якнайкраще ілюструє сучасну ситуацію! Глибоко поважаючи право жінок на власний вибір життєвого шляху, на свободу від стереотипів та нав’язаних моделей поведінки, я все сподіваюсь, що хвиля агресивної емансипації омине Україну. Сподіваюсь, що мої ровесниці та усі наступні покоління збережуть ту чутливість, вишуканість та ніжність, які так личать українкам і які - пам’ятаймо! - не завадили Анастасії Лісовській подолати усі життєві негаразди, досягнувши в житті усього чого вона бажала, але й залишитися при цьому вірною дружиною та мудрою, турботливою матір’ю.
|
