Моральність і технічний прогрес - дві зовсім різні сторони життя суспільства. Моральність - це сукупність моральних законів, по яких живе людина, тобто законів, які він сам визначає для себе, залежно від виховання, що оточують його людей і т.д. Технічний прогрес - це розвиток продуктивних сил суспільства. Проте вони, як і будь-які сфери життя суспільства, повинні бути взаємозалежні між собою. Уважається, що моральність і моральні закони існували з моменту зародження суспільства й що моральність є вродженою властивістю людини, закладеним у нього самою природою. Прагнення людини до технічного прогресу також проявляється на самих ранніх стадіях розвитку суспільства.
Розкриття моральних законів людиною з моменту зародження суспільства, безсумнівно, перетерпіло більші зміни. Моральні закони стають більше гуманними, у них увійшли такі поняття, як свобода особи, повага до особистості (зрозуміло, розвиток моральних законів розглядається на більшості населення й у розрахунок не приймаються окремі випадки аморальності, що існували завжди). Такий процес можна назвати моральним прогресом. Наявність же технічного прогресу не викликає сумнівів. Так яким же образом взаємодіють ці прогресси? Чи обумовлює технічний прогрес розвиток моральності або, навпаки, вони розвиваються незалежно друг від друга? Сучасні письменники часто звертаються до майбутнього, намагаючись зрозуміти й висловити свою точку зору на те, як будуть розвиватися моральний і технічний прогресси. Існують різні точки зору: що моральний прогрес надалі підкорить зхническяй або, навпаки, що моральний прогрес досяг кінцевої крапки свого розвитку й далі розвиватися не будуть і т.д. Проте людство пройшло вже досить довгий шлях розвитку моральних законів і технічного прогресу, і, розглядаючи цей шлях, напевно можна простежити їхню взаємодію. Моральний і технічний прогресси, як свідчать теорії розвитку суспільства Канта, Маркса й інших, зародилися одночасно на зорі цивілізації й з тих пор розвивалися паралельно один одному: з розвитком продуктивних сил розвивається й поняття про моральність. На історичних джерелах неможливо простежити залежність одного прогресу від іншого. Але, бути може, вони розвиваються незалежно друг від друга. Цьому існують підтвердження в сучасних історичних знахідках. У наукових періодичних виданнях неодноразово друкувалися повідомлення про народності, що не розвивалися технічно, але моральні закони, що мали, відповідні сучасним.
Але хоча моральність і технічний прогрес розвиваються незалежно, це не виходить, що вони зовсім не взаємодіють між собою. Це означає лише те, що при відсутності одного із цих факторів іншої буде розвиватися (хоча суспільство й не буде повноцінним). Сфери взаємодії їх дуже великі. Як писав відомий релігійний діяч Філарет, одним з головних законодавців моральних законів є релігія. У сучасному суспільстві. в основному зберігаються моральні закони, проголошувані найпоширенішими религиями. Але з розвитком технічного прогресу багато з людей стали атеїстами, що трохи змінило моральні закони. Також змінилася зовнішня сторона самої релігії, але сама її суть залишилася незмінною. Також технічний прогрес помітно вплинув на поширення морального прогресу. Серед моральних законів з’явилося дбайливе відношення до навколишнього середовища. У свою чергу, моральність направляє технічний прогрес, стримуючи його розвиток у деяких галузях і сферах життя (наприклад: у виробництві зброї, у забрудненні навколишнього середовища).
Моральний і технічний прогресси персоніфікують собою розумовий і духовний розвиток людини. Людина, як уважають психологи, розвивається незалежно розумово й духовно. І в цьому випадку суспільство можна назвати єдиним людським організмом, що розвивається по тимі ж законам, що й окремий індивідуум. І кожний член суспільства повинен робити все можливе, щоб цей організм був повноцінним і однаково добре розвиненим і технічно й морально. Таким чином, технічний прогрес і прямо й побічно відбивається на духовному світі людини, на його «Я». Царство машин так само урізує особистість, як комунізм. Шкода технічного прогресу добре розуміли служителі церкви середньовіччя. Тільки не знали вони, що зупинити його не можна звичайними методами, тому горіли по всій Європі багаття святої інквізиції й стогнали в глибоких підвалах алхіміки, коли кати вганяли їм під нігті розпечені голки…
Постійне вдосконалювання може досягти абсурду. Повчальна древня легенда (не пам’ятаю, де неї чув, але запам’ятав, і зараз вона як не можна більше підходить до темі моїх міркувань) про те, як від невідомої хвороби вмерла наречена принца й він наказав вибудувати мармуровий мавзолей, де й поховати її. Коли усипальниця була готова, принц був вражений її пишнотою, але чогось йому все-таки не вистачало, і він наказав зробити надбудови, додати скульптур, побудувати мінарети навколо й до входу підвести широкі білі сходи. Нарешті роботи були закінчені, і слуги принца поставили урну з порохом його нареченої усередину, напроти входу. Принц прийшов подивитися на усипальницю, але не був удоволений. Одна деталь здавалася йому зайвої - сама урна, заради якої й будували палац. Тоді принц наказав забрати неї… Технічний прогрес повинен служити інтересам людини, але може наступити такий момент, коли людин виявиться зайвою деталлю, урною з порохом, і його заберуть…
Прогрес відбитий у книзі Фрідріха Энгельса «Діалектика природи». Але я змушений не погодитися з автором цього добутку. Энгельс говорить про технічний прогрес як про велику силу, що веде суспільство до кращого життя. Також мова йде про працю, що перетворила мавпу в людину. Моя ж позиція така: якщо по другому питанню вчений і прав, те технічний прогрес може зіграти зворотну праці роль, тобто (змусити) загнати людини (влізти) назад на бананову пальму, змусивши його втратити властиву тільки цьому живому організму, із всіх існуючих на Землі, духовну сферу життя…
|
