Твір на вільну тему. У сучасному
житті, не відстаючи від темпу технічного прогресу, відбуваються і
культурні, і морально-етичні зміни у суспільстві. Одночасно з цим
змінюється і наша мова. Проте яких би змін не зазнавало б суспільство чи
наука, є деякі аспекти життя, що не повинні зникати чи видозмінюватись.
На мою думку, до таких речей слід віднести і культуру мовлення. Ще з
прадавніх часів уміння правильно говорити вважалося невід’ємною частиною
виховання. У перших навчальних закладах Давньої Греції ораторське
мистецтво вважали однією з семи головних наук. Чи можна сказати, що
зараз у нашому суспільстві, як і у Давній Греції, культура мовлення
знаходиться на належному рівні? Як на мене, ні. Тільки послухайте, як
розмовляють люди на вулиці! Багато хто з нас неправильно ставить
наголоси у словах, неправильно вимовляє звуки, «ковтає» фрази та
частинки слів. Крім того, недарма з’явилося поняття «слова-паразити».
Іноді за цими нескінченними словами-паразитам ми не можемо зрозуміти, що
хоче сказати людина, не кажучи вже про те, що н висловлення коротенькою думки вона витрачає
втричі більше часу (поки люди на перелічить усі свої «ну», «отож»,
«взагалі» та «як би»…). От і вимальовуєтьс сумна картина, а слід ще
згадати про велику кількість ненормативної лексию яка у деяких
горе-ораторів не несе жодного змістовного чи емоційного навант ження,
проте вони активно її використовують.
У школі на уроках розвитку зв’язного мовлення ми
вчимося правильно зрозуміло висловлюватись, дотримуючись при цьому
лаконічності. Іноді ми вл штовуємо цікаві дискусії на актуальні для нас
теми, торкаємось навіть філосо’ ських питань! На мою думку, такі уроки є
дуже корисними і кількість їх потрі но збільшити.
Я спробувала звертати увагу не тільки на зміст висловлювань, а й на
мане мовлення моїх однолітків, родичів та просто людей на вулиці. І
одного разу ме здалося, що ми розмовляємо різними мовами! Це так званий
сленг. Як влучн помітив Карл Сенберг, «сленг - це мова, що зняла костюм,
поплювала на руки та взялася до роботи». Так, але ж іноді люди старшого
покоління просто не розуміють своїх онуків. На мою думку, нема нічого
поганого в існуванні сленгу чи у тому, що молодь користується ним, проте
кожен має вміти висловлювати свої думки літературною красивою мовою.
Адже використання синонімів, а не звичайних нейтральних слів, робить
наше мовлення яскравішим. А людину, яка мас гарну вимову, висловлюється
ясно та лаконічно, просто приємно слухати. Якщо ж вона каже правильні
речі, але має низьку культуру мовлення, з нею важко одразу погодитись,
навіть якщо стане терпіння дослухати її рясно пересипану ненормативною
лексикою промову до кінця. Є відоме російське прислів’я: «Кто ясно
мьіслит, тот ясно излагает». Це, безумовно, правильно.
Я вважаю, що чистота мовлення є настільки ж
очевидною необхідністю, як, наприклад, чистота помешкання. Ніхто ж не
буде жити у засміченій квартирі, якщо можна прибрати в ній та навести
лад. Так само кожен має «навести лад» у власних думках і у власному
мовленні. Тоді спілкування стане набагато ефективнішим, а головне,
набагато приємнішим для всіх нас.
