З давніх-давен Україна є землею хліборобів. Синє небо й жовто-золоте колосся відбилися кольорами-символами на нашому державному прапорі.
Протягом віків українці високо цінували свою причетність до законів землі, жили в злагоді, в гармонії з природою, шанували її, створену Богом і даровану їм, трударям, для розумного користування і збереження.
За будь-яке діло хлібороби бралися з великою повагою до природи-матінки. Примічали всі зміни в природі відповідно до релігійних свят. Без молитви жодної справи не починали. Здійснювали величні обряди віншування землі-годувальниці, прославляли ім'я Боже за те, що послав своє благословення невтомним трудівникам.
Найбільшим із благ, що їх дарує земля людині, є, безперечно, хліб. З ним не страшні ніякі випробування, ніякі зміни в житті. «Хліб — усьому голова», — говорить народна мудрість.
У мене викликають щире захоплення обрядові дійства під час сівби та жнив. Святково одягнені, урочисті, виходили селяни на поле весною, несли хліб-сіль на вишитому рушникові, кропили землю свяченою водою.
А справляючи обжинки, ушановували перший сніп, прикрашаючи його стрічками й квітами, співали жнивні пісні, вітали й винагороджували найсумлінніших працівників. З полем розмовляли, дякували йому за врожай, уклонялися. Святий хліб цілували, клали паляницю на покуті під образами.
Господині, випікаючи хліб, одягали святкову одежу, дотримувалися тиші й спокою в хаті, лагідно примовляли до печі, щоб та гарно вигріла та випекла паляничку.
Різні прикмети та забобони, пов'язані з хліборобською працею та явищами природи, ніколи не були просто вигадкою: вони привчали селянина до спостережливості, обачності, застерігали від помилок, заохочували розумно господарювати.
Людина, земля, природа — Божі створіння, вони з'єднані нерозривно, і тільки повна гармонія між ними — запорука нашого доброту.