Тодось Осьмачка — досить оригінальний письменник доби Розстріляного Відродження. Його дивовижна доля вражає сучасного читача. Блискуча літературна кар’єра... Арешти... Допити... Психічний злам... Божевілля... Еміграція... Поневіряння... Гнаний чорним демоном страху, Ось-мачка не знав спокою ні вдень, ні вночі. На мою думку, цей нетиповий психічний стан автора сприяв створенню повісті «Старший боярин». Читаючи повість Т. Осьмачки, іноді не розумієш, де шукати грань між реальним і міфічним. А чи є вона взагалі у «Старшому боярині»? Читачеві слід «ввімкнути» всі механізми своєї уяви, аби збагнути світ художніх образів Т. Осьмачки. Герої повісті ніби розділені на два табори. Упершо-му, представленому Маркулою Пузанем і Харлампієм Пронем, зосереджені люди з нечистим сумлінням, які прагнуть зруйнувати «селянський рай», а тому автор сприймає їх як нечисту силу, бо зраджувати рідний народ, на думку Осьмачки,— це все одно, що продавати душу чортові. Інші ж герої — Гордій, Варка, отець Діяковський, Горпина Ко-рецька, члени «Першого куреня вільних українців» — сповідують такі моральні цінності, як добро, правда, справедливість, милосердя. Ус і вони інтуїтивно прагнуть бути рівними, а тому негативно ставляться до будь-якої влади. Але разом з тим Т. Осьмачка стверджує, що, незважаючи на ідейно-політичні обставини, українець завжди тягнеться до прекрасного. Тому автор разом зі своїми героями милується звуками української пісні, народженням світанку, золотим сяйвом сонця, яке випромінює життєдайну чисту енергію. Т. Осьмачка у повісті «Старший боярин» намагається знайти відповідь на питання: що може врятувати людину від самотності та мізерності? А відповідь проста: любов, тільки любов! Саме вона з’єднує Гордія і Варку, вирвавши її з монастиря, а його — з розбійницького гурту. Тому щастя для Ось-мачки — це кохати і бути коханим. Але не лише завдяки коханню жевріє вогник щастя в душах Осьмач-чиних героїв. У повісті автор досить вдало показав зв’язок між людиною та її господарством. Коли гине одне — гине й друге. Саме тому знищення садиби священника він порівнює із зруйнуванням Києва татарами. Пронь добре знав психологію українців, тому його програмою було довести Україну до зубожіння та руїни. Зубожіє Україна — сини й доньки її підуть в небуття. Отже, для світосприймання Т. Осьмачки характерні міфологічне, демонологічне мислення, віра у всепереможну силу кохання, утопічне бачення України як «селянського раю», де всі матимуть рівні можливості для розвитку своїх найкращих рис. |
