Все йде, все минає – і краю немає,

Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? –

ставить він питання в поемі «Гайдамаки», порівнюючи героїзм козаків із рабською покорою їхніх нащадків – своїх сучасників, але він вірить, що «слава не поляже».

Велич і красу козацької звитяги Шевченко розкриває в поемах «Іван Підкова», «Гамалія», «Тарасова ніч», «Гайдамаки», герої яких борються за волю проти ворогів свого народу та перемагають. Шевченко зображує козаків мужніми, сильними, волелюбними людьми, котрі

Панували, добували

І славу, і волю…

Т. Шевченко «Іван Підкова»

Вони завжди перемагають у творах Тараса Григоровича, бо борються проти гнобителів свого народу; красу, патріотизм і велич козацької звитяги він бачить у тому, що вони прагнуть не власного добра, а волі й щастя свого народу. У відомій поемі «Тарасова ніч» поет зображує повстання козаків проти польської шляхти, яке очолює Тарас Трясило. Славний козак, «орел сизий», він щиро вболіває за свій народ:

Бідна моя Україна,

Стоптана ляхами!

Для Шевченка козацтво завжди ототожнювалося з волею й славою України, він насправді пишався героїчним минулим української нації, однак боляче йому було думати, що від слави козаків, величі й краси козацької звитяги «…осталися могили по полю…» Тому оспівує він героїв-козаків у своїх поемах, бо хоче, щоб вони назавжди залишилися в пам’яті народу й стали гідним прикладом для майбутніх поколінь. Отож ми мусимо знати свою історію та можемо пишатися нею, бо, як справедливо зазначав відомий філософ Гете, «людина, яка не знає свого минулого, не варта майбутнього». І це справді так.