І ВАРІАНТ
Леся Українка ввійшла в українську класичну літературу перш за все як талановита поетеса. її твори стали найдорогоціннішими перлинами народної скарбниці. Ставши в ряд із геніями своєї епохи, Леся Українка жила в одному духовному вимірі з найчеснішими душами та найсвітлішими розумами доби. Такою вона входить у сьогодення. Можливо, саме тому прекрасні поеми, вірші, драми, переклади хвилюють кожне наступне покоління поетеси.
Казковий витвір Лесі Українки — драма-феєрія «Лісова пісня» — здобув великої слави не тільки тому, що вона з любов'ю змалювала миле серцю Полісся. Людей, на мою думку, причарувала зображена в драмі висока краса, невмируща духовність, її сила, гармонійна єдність людини й природи.
Уособленням всього прекрасного, дивного й вічного у творі є природа та її діти — Лісовик, Мавка, Русалка Польова... Розуміють вони небезпеку спілкування з людьми, світ яких все більше віддаляється від гармонії через постійні сварки, заздрість, жадобу, аль прагнуть порятувати нерозумних. І хоча в народних повір'ях мавки, як правило, зображувалися небезпечними істотами, які залоскочують подорожніх, Леся Українка по-своєму переосмислює цей образ. Письменниця вкладає в нього всі чесноти справжньої людини, яка усвідомила цінність життя і його краси. Бореться із буденщиною за чисту душу Лукаша Мавка, яка відчула силу кохання. Хоч і попереджав її дідусь Лісовик:
...Минай людські стежки, дитино,
Бо там не ходить воля, —
Там жура тягар свій носить, —
та Мавка вирішила «кинути високе верховіття» і «ступати дрібними стежками». Ця прекрасна лісова красуня з мінливими очима, яка «як дівчина... ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька», жертвує навіть своїм життям, щоб тільки Лукаш зумів «своїм життям до себе дорівнятись». Допомагає їй у цьому сама природа, розкриваючи перед парубком свої багатства: красу квітів, мелодію співів пташок, свіжість ранків і приємну втому вечорів.
Зображена в найкращих народних традиціях, Мавка всі сили віддає коханому. Вона розривається між двома світами: робить усе на користь людям, але не може нищити природи на їхню вимогу. Вона скоріше поранить себе, ніж знищить красу сестри — Польової Русалки. На жаль, не здійснилася мрія Мавки: Лукаш «заблукав» у нетрях сварок і щоденних турбот. За зневажене кохання лісової царівни покарав Лукаша Лісовик — перетворив його на вовкулаку. Як не страждало знехтуване серце Мавки, та знайшла вона в собі сили повернутися з небуття Марища і «рятувати колишнього коханого. Вона знайшла те слово, «що й озвірілих в люди повертає».
Остання жертва Мавки не стала марною. Нарешті Лукаш усвідомлює цінність того, що він втратив, спокусившись коровою «турського заводу». Він тепер «мудрий став». Зустріч із загубленою Долею віщує йому скору загибель, до того ж Доля й сама дорікає парубку:
Ти стоптав дивоцвіти
без ваги попід ноги..., —
та не хоче Лукаш іти з лісу.
Останній подарунок Долі — зустріч із коханою Мавкою, яка виголошує гімн вічному життю. Ця сцена — свідчення перемоги прекрасного над сірою буденністю.
Талановитий майстер слова Леся Українка створила найпоетичніший жіночий образ. Мавка стала символом добра і милосердя, мудрості й світла. Читаючи драму-феєрію, ми набираємося віри в можливість гармонійного життя з природою.
ІІ ВАРІАНТ
Стільки чистого, прекрасного, наївного та водночас життєдайного й мудрого є в природі. Вона тендітна і разом з тим потужна, беззахисна й одночасно сильна. Всі ці особливості природи відобразила у своїй драмі-феєрії «Лісова пісня» талановита українська поетеса Леся Українка. її Мавка, головна героїня цього твору, є справжнім дитям природи, вона тонко відчуває все оточуюче.
В українській міфології мавками або нявками називають лісових істот, схожих на дівчат. їх існування пов'язують з душами померлих людей, тому мавок боялися, вважали хижими та кровожерливими, говорили про те, що мавки, взявши людську подобу, могли заманити людину до лісу і залишити там помирати. Наш народ вірив, що впізнати мавку можна тільки зі спини, бо стати схожою на людину вона може тільки спереду. Проте Леся Українка відійшла від народного трактування цього образу: її Мавка — чарівна, вродлива дівчина,"вона мало чим зовні відрізняється від людей, хіба що одягом та дивною здатністю швидко змінювати колір очей. З одного боку, вона наївна, недосвідчена дівчина, бо нічого не знає про світ людей, не вміє поводитися та одягатися «по-людськи», а з іншого — знає багато про ліс, природу, лісових жителів. Для Мавки все навкруги живе, наділене здатністю говорити, відчувати:
Он, бачиш, там питає дика рожа:
«Чи я хороша?»
А ясень їй киває в верховітті:
«Найкраща в світі!»
Дівчина вчить Лукаша шукати природу, розкриває деякі її секрети, бо ліс Мавка знає дуже добре — це ж її дім. У неї чиста, наче джерельце, і відкрита душа, дівчина прагне допомогти людям, захистити від тих мешканців лісу, які намагалися зашкодити дядькові Леву та Лукашу. Вона ніколи не зустрічалася зі злом, а тому така щира й відкрита. Якби ж то і люди поставилися до неї так само! Прийшла до лісу Лукашева мати та почала порядкувати по-своєму. Ця жінка зовсім не цінувала душевне багатство Мавки, бо сама вона була позбавлена цього дару, більше цікавило цю жінку багатство матеріальне. Як не намагалася дівчина догодити, нічого не виходило, поступово Мавка стала чужою для Лукаша, який, піддавшись материним вмовлянням, одружився з Килиною, Проте, незважаючи на цю зраду, Мавчина душа не зачерствіла, вона намагається зберегти все прекрасне, що побачила в душі Лукаша, почула в чарівній музиці його сопілки.
Не зневажай душі своєї цвіту,
бо з нього виросло кохання наше!..
У мене мов зродилось друге серце,
Як я його пізнала. В ту хвилину
огнисте диво сталось...
Мавка протистоїть буденному світу з його постійними турботами, здатними примусити людину забути про вічне й прекрасне — душу. У дівчини немає бажання помститися за образу, навпаки, вона до останньої миті продовжує захищати Лукаша і його родину і на¬віть приносить у жертву себе, щоб повернути коханому людську подобу:
В серці
знайшла я теє слово чарівне,
що й озвірілих в люди повертає.
Мавчине кохання дійсно було жертовним, бо злі прокльони Килини перетворили її на вербу, яку запалив яскравим вогнищем Перелесник, щоб врятувати її від гострої сокири. Проте дівчина ні на хвилину не пожалкувала, що закохалася, не дорікнула долі, а, навпаки, була вдячна Лукашеві за те, що він своїм коханням «дав душу» їй, що змогла вона жити по-справжньому: кохаючи, страждаючи, співчуваючи.
Мавка — це втілення вічно живої, чистої, життєдайної сили природи. Я думаю, що в цій лісовій дівчині є багато і від Лесі Українки, від її витримки, нескореності долі та від бажання дарувати добро тим, хто її оточує.
ІІІ ВАРІАНТ
«Лісова пісня» є одним з найкращих творів української літератури. У цій драмі-феєрії Леся Українка розкрила конфлікт між прагненням до волі й власницькими звичками людини, що перешкоджають їй стати вільною. У п'єсі відображено постійну боротьбу між світлими і темними силами в житті людей і в природі. Своїм ідейним спрямуванням «Лісова пісня» є засудженням приватно-власницьких відносин у суспільстві, що спотворюють і нівечать прекрасні якості людини, нищать благородні почуття.
Одним з головних персонажів твору є Мавка — уособлення високої поетичної мрії і чистого кохання, щирої дружби і волелюбності. У ній гармонійно злилися духовне багатство і зовнішня краса. Великі очі, що грають різними кольорами, розкривають її швидке сприйняття дійсності, добру душу. Довгі коси і зоряний вінок на голові свідчать про неабиякий естетичний смак, потяг до прекрасного.
Найголовніша риса характеру Мавки — волелюбність. Воля для неї була така ж неодмінна умова життя, як прекрасний навколишній світ природи:
Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
Се так колись і вітер пропаде?
Лісова царівна покохала Лукаша. її почуття вірне, глибоке й сильне — це кохання вільної з вільним. Вона навіть не може уяви¬ти собі, що якась стороння сила могла б втрутитися в їх почуття. Проте, покохавши юнака, героїня зіткнулася з поняттями, не властивими світу природи. Тільки переступивши поріг Лукашевої хати» Мавка з вільної стала наймичкою.
Лісова красуня любить музику, тонко відчуває красу мистецтва:
...я в серці маю те, що не вмирає.
Яка в неї ніжна, багата душа, яка поетична і прекрасна мова Багаті метафори надають образності, а пестливі слова — ніжності мові Мавки. Мова в дівчини мелодійна, лаконічна.
Мавка вірно й щиро кохає Лукаша, вона ладна віддати навіть життя за свого коханого, але не знає, як врятувати його від буденщини. Лісова красуня не може погодитися з обмеженістю того життя, яке глушить в юнакові прекрасні пориви його людської душі. В и серці горить іскра кохання, яке і робить її безсмертною. Адже почуття Мавки не вмирає. Героїня відчуває, що заради цього кохання вона повинна жити, ним вона може врятувати дорогу їй людину.
В образі Мавки Леся Українка втілила мрію про людину, в якій гармонійно поєднувалась би чарівна врода з багатством і ніжністю великої душі. Здається, всю силу почуття, весь свій поетичний дар віддала поетеса лісовій міфологічній істоті — Мавці. І сталося чудо: Мавка ожила, одухотворилась. Вона стала уособленням людяності та волелюбності.
«Лісова пісня» утверджує боротьбу за волю як неодмінну умову людського щастя, втілює мрію про нову людину — мужню, добру, безкорисну, готову йти на самопожертву в ім'я свободи і щастя народу. Драма навчає любити природу, бо саме вона є джерелом творчості і натхнення.
ІV ВАРІАНТ
«Лісова пісня» — один із найпоетичніших творів у світовій літературі. Здається, всю свою ніжність, все багатство прекрасної душі, любов до рідного краю та його людей перелила Леся Українка у безсмертні рядки. В останній рік життя письменниця згадала дитинство, волинські ліси. З туги за ними й народилася драма-феєрія, що досі чарує і хвилює шанувальників Лесі Українки.
Серед численних персонажів, казкових і земних, центральне місце, безумовно, належить Мавці — лісовій істоті, наділеній щедрим серцем і багатою душею. Цей образ — уособлення кохання, яке приносить щастя. Мавка у творі дає єдино правильні, на думку Лесі Українки, відповіді на питання про щастя.
Уже з першої зустрічі головна героїня вражає щирістю, безпосередністю і ніжністю. Вона є часткою природи. Береза — її сестра, верба, «суха, старенька, — то матуся». Всім лісовим істотам Мавка готова допомагати, навіть якщо треба буде пожертвувати собою. Саме так вона рятувала красу Польової Русалки — ціною власної крові.
Але найповніше Мавка розкривається у стосунках з Лукашем. Покохавши його, лісова дівчина виявляє такі душевні властивості, які не часто зустрінеш у людини. Вона уміє бачити й цінувати красу і талант свого обранця. «Я за те тебе люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш», — пояснює героїня Лукашеві. її кохання — це гаряче бажання підтримати і зростити «цвіт його душі», тобто усе найкраще, що було в ньому: поетичну натуру, доброту, ніжність, чесність. Заради коханого Мавка ризикує життям, відмовляється від того, до чого звикла, що є її сутністю: вона готова стати «служебкою», «зарібницею», поміняти вільний дух на «хатній рабський». Не оцінивши Мавчиної жертви, Лукаш зраджує її. А що вона? Жодної краплі ненависті, образи, злості! Навпаки, вона рятує хлопця від помсти Лісовика, повертає йому людську подобу. Вона жаліє його і вірить, що колись він сам «до себе дорівняється», тобто збереже свій талант і душевну красу.
Героїня «Лісової пісні» стверджує справжнє чисте почуття, суть якого не в тому, щоб мати якусь користь, а в тому, щоб всю себе віддати заради нього, єдиного, заради його щастя.
Мавка, безумовно, заслуговує найвищих характеристик. Красива й ніжна, щира й чесна, віддана і людяна — який прекрасний ідеал являє собою героїня Лесі Українки! Якби ж то вона стала взірцем для сучасників, щоб саме така дівчина користувалася любов'ю і повагою. Тоді б, напевне, у нашому житті панували б висока духовність, гуманістичні ідеали, світло і добро. |
