Інтелектуальна, горда і цільна натура, рівноправний і корисний член суспільства є етичним ідеалом Ольги Кобилянської. Центральним образом переважної більшості творів письменниці стала жінка — виходець із середньої верстви буржуазії, котра піднімається над оточенням, протистоїть йому, стає Людиною — царівною своєї долі. Душевна чистота, розвинене почуття власної гідності, самопожертва заради кохання і мистецтва, високе почуття обов'язку перед людьми — такі її героїні.
Одним із творів про долю жінки, про вирішення проблеми емансипації жінок є повість "Людина". Одноманітне життя в глухих провінційних містечках, середовище, основною мораллю якого було приниження людської гідності, тупість, лицемірство, викликали у Кобилянської відразу. Не дивно, що ставши активною учасницею жіночого руху, вона прагне поліпшити становище жінки в буржуазному суспільстві. До зміни власного життя прагнуть і її героїні.
Центральним персонажем повісті "Людина" є Олена, дочка цісарсько-королівського радника Лауфлера, який мав чотири доньки й одного сина. Перед нами постає типова буржуазна сім'я, в якій панують консерватизм, міщанство й аморальність. Олена завжди дратувала свого батька тим, що багато читала і жила своїм розумом. Протиставляючи себе міщанському життю, де праця вважалася безчестям, а пияцтво, картярство, лінощі сприймались як норма поведінки, дівчина з задоволенням працює, прагне бути рівноправною з чоловіками.
Ми бачимо, що письменниця з любов'ю ставиться до своєї героїні, наділяє її прекрасною зовнішністю, критичним розумом. Чи може красива, працьовита, розумна дівчина бути щасливою? Бажання щастя цілком природне, але воно нездійсненне. Хто стоїть на заваді? Звичайно, ті чоловіки, які намагалися принизити жінку. Брат Олени вів безпутне життя і врешті-решт застрілився через неподілене кохання. Батько запив, втратив посаду і всі родинні турботи переклав на плечі тендітної Олени.
Мріючи про світ прекрасних стосунків, про духовну близкість з коханим, Олена зазнає морального краху.
Заради врятування сім'ї від злиднів, дівчина виходить заміж за лісника Фельса, молодого і красивого, але обмеженого і вульгарного. Олена страждає від того, що мусить робити насильство над своїми почуттями. Вимушеним одруженням Кобилянська підкреслює трагізм, безвихідність становища жінки в умовах капіталістичної дійсності. Але все одно повість перейнята духом нескореності, великого гуманізму.
Для літературного життя України кінця XXI століття проблема, поставлена в творі, була актуальною. Олена — тип нової жінки в українській літературі. Ми побачили дівчину-інтелігентку, яка бореться за ім'я і становище людини, але, по суті, гине. Такий фінал твору диктувало життя. Письменниця не могла протистояти цьому. |
