«Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл шукати взором днища світу», — сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Творчість Антонича — цілісний, складний і цікавий світ інтелектуала котрий за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя. У збірці «Велика гармонія» панує послідовна релігійність, яка проявляється в імітуванні молитовної лірики, переспівах біблійних псалмів Наступна збірка «Три перстені» — ніби сходження з порожнечі неба до безодні землі Тут знаходимо «приземлені» біблійні ре¬алії (варто згадати слова «Народився Бог на санях» із поезії «Різдво») й священну символіку, перенесену на земні події. Твори цієї збірки пронизані пантеїстичним світосприйняттям:
Отак під небом неосяжним і безмежним Ростуть і родяться звірята, люди і рослини (...) Росте Антонич, і росте трава, І зеленіють кучеряві вільхи
Ми зустрічаємо романтично-ідеалістичне трактування природи, навіть поклоніння природі, коли людина не тільки не відриває себе від довкілля чи вивищується над ним, навпаки — може, скажімо, усві¬домлювати себе деревом
Стіл обростає кучерявим листям, І разом з кріслом я вже кущ. З черемх читаю — з книг столистих — Рослинну мудрість вічних пущ.
Наступна збірка «Книга Лева» відкриває для нас світ Біблії. її головна ідея — зустріч із Богом і бачення вічності, яке дозволить авторові відкрити сутність творчого процесу. Антонич звертається до захоплюючого процесу власної міфологізації світу; так, наприклад, назву збірки можна витлумачити в такий спосіб: Лев — 5-й знак зодіаку; означає силу сонця й «прозорий» вогонь. В алхімії лев позначає вогонь, золото. У геральдиці — відвагу й мужність. Наостанку, «Книга Лева» — назва Євангелія апостола Марка. Головний мотив збірки «Зелена Євангелія» — містика, де слово функціонує як магічне заклинання, відбувається поєднання природи з людською підсвідомістю. У цих віршах поет досліджує циклічність світової історії й природи, які виступають тут цілком релігійними процесами. Нарешті, в останній збірці «Ротації» панує песимістичний світогляд, передчуття апокаліпсису — кінця світу. Колосальне світове місто постає як коло катастроф і тюрем, як місто-пекло, складене з примітивних геометричних форм. ' Як бачимо, Б.-І Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй міфотворчості Перлина світової літератури — головний елемент його релігійних пошуків.
| 
