Кожна людина, проживши своє життя, залишає певну згадку про себе на цій землі: хто на віки збудував прекрасні архітектурні споруди, хто створив чудові художні полотна, хто був покликаний навчати і виховувати, а хто своєю повсякденною працею, звичайною і водночас такою потрібною, вносив свій вклад у швидкоплинний потік життя. ї всі ці люди в усі часи творили добро — добро для кожного, добро для всіх, добро для народу.
Але під словом «добро» розуміють кілька значень. У нашому випадку йдеться про добробут матеріальний, коли творимо людям добро своєю працею. Якщо ставитися до неї як до творчості, то вона заполоняє наше серце і приносить великі успіхи. А коли працювати не за своїм бажанням і задоволенням, то, на мою думку, зрушень майже не буде, і це не принесе людям добра.
Слово «добро» може мати дещо інше значення, коли приносимо добро ласкавою усмішкою, добрим чуйним словом. Тоді і люди, і оточуючий світ стануть добрішими.
Як важко в наш час достукатись до людських сердець, щоб допомогти їм зрозуміти вічне і найцінніше добро — благородні почуття людини. Прислухаймось до свого серця, душі і совісті. Може, це нам допоможе.
Приносимо добро — і на душі стає тепло і приємно. Дістаємо задоволення і від подяки людей. Але коли добро йде не від щирого серця, а тільки заради цієї ж подяки, то ні самі, ні інші не отримуємо щастя.
Згадаймо, скільки письменників присвятили свою творчість народові, Батьківщині. Багато з них загинули від жорстокої руки катів, не одні поневірялись на чужині у вигнанні, але ніхто не відрікся творити добро — приносити людям користь своєю працею. Це Т, Шевченко, Леся Українка, І. Франка, В. Стус, І. Драч, В. Симоненко та інші. Як гаряче любили вони свою землю, свій народ, рідну мову. Скільки віддали їм безкорисливої праці:

Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Що за добро собі чека!

Берімо приклад з цих велетів духу і постараймося хоч трошки бути схожими на них. Сіймо добро і тоді зберемо чудовий урожай: добробут, щастя. Щодня, щогодини потрібно творити людям добро, бо життя таке коротке: здається, в одні ворота ввійшов, в інші вийшов, а за плечима стукає вже старість. А на схилі віку будемо самі себе запитувати: яку згадку ми залишили про себе? Що хорошого ми зробили людям? Й інколи нелегко дати щиру відповідь самому собі на це запитання.
Тож поспішаймо творити добро! Доброю справою, щирим ставленням, своєю усмішкою, допомогою у важку годину ми приносимо людям радість, а значить — творимо добро. І в цьому розумінні основне значення цього слова.
Сіймо, творімо добро! Бо його ніколи не забувають люди. Бо без нього в нас ніколи не буде до ближнього любові, адже вона породжується не злом, не ворожістю, а тільки добром. Надовго залишиться наше добро в пам'яті і серцях людей. І це продовжить наше життя тут, на цій квітучій землі. Вкладаймо всю свою душу щодня у своє життя, щоб на схилі віку нам не було за що картати себе, щоб не було соромно за недобрі і необдумані свої вчинки перед дітьми. Шануймо своїх батьків, бо вони все своє життя, всю свою працю віддають нам — своїм дітям. Як будемо ставитись до батьків, до інших людей, як будемо виховувати своїх дітей, таке ставлення відчуємо в старості. Добро, яке даруєш іншим, повертається.