У календарі кожного народу багато свят — урочистих днів, присвячених видатним подіям або пам'яті людей. У ці дні люди від малого до великого прикрашають вулиці, будинки, наряджаються, готують смачні страви, грають, розважаються. Найцікавіше у цей день — обряди, казкові чарівні дійства, в яких беруть участь і дорослі, і діти. Кожен ніби перетворюється в актора, митця, який виконує встановлені народними звичаями дії, говорить казкові слова, танцює ти співає, по-особливому розповідає про зміст свята. Одне з найдавніших найпопулярніших календарних свят, яке в Україні відзначається ще з кінця XIV століття — Щедрий вечір. Святкували його останнього дня старого і в перший день нового року. На Щедрий вечір готували багатий святковий стіл, який символізував щастя, добро, багатий врожай нового року. У новорічних святах традиційно брали участь ряжені, що змінювали свою зовнішність за допомогою незвичайного одягу або масок. Вони ставили веселі театралізовані дійства, наприклад, «Козу». Парубок одягався у вивернутий кожух, а зверху чіпляв дерев'яну голову тварини. Танок, який він виконував, символізував замирання та воскресіння природи, тобто циклічний коловорот часу й прихід нового року. Він супроводжувався піснею:
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає,
Де коза — ногою, там жито — копою,
Де коза — рогом, там жито — стогом.
Спочатку танець Кози мав магічну функцію, а згодом перетворився на народну гумористичну виставу з такими персонажами як Коза, Дід, Баба, Лікар, Жандарм та інші побутові маски. Новорічне свято вважалося чарівним, люди вірили, що в цей час присутні душі померлих родичів, небо відчинено і до Бога можна звертатися з будь-яким проханням. Вони були впевнені, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. В перший день нового року і дорослі, і діти ходили від хати до хати, символічно засіваючи хлібні зерна, та бажали господарям щастя, здоров'я, щедрого врожаю.