Коли я знайомлюсь із життєписом того чи іншого суспільного діяча або митця, це дає мені приклад для наслідування. Досить складно знайти людину, яка б подавала справді безпечний приклад власного життя. Так, викликає справжню повагу щедрість і дух служіння матері Терези, вірність своїм ідеалам Сковороди, аскетизм Діогена.
Крім того, це знайомство дозволяє побачити, як і завдяки чому реальні люди, нехай і талановиті, досягають успіху. Я бачу, що успіх у житті не приходить від разового щасливого «збігу обставин». Композитор Мендельсон жив у тому часі й місці, де євреї (а він був одним із них) вважалися чимось на рівні тварин. Леся Українка все творче життя повільно згасала від прогресуючої невиліковної хвороби.
Скоріше навпаки — звичайні люди приймали серйозні рішення, ставили високі цілі в житті, обертали несприятливі обставини на свою користь. Невідома селянка йде до ставки французького дофіна, переконує його дати їй військо і вщент розбиває чисельно переважаючі сили англійської армії, увійшовши в історію під іменем Жанни д'Арк. Темний поморський селянський хлопчик іде до Петербурга, щоб здобути освіту, і стає ученим-універсалістом Ломоносовим.
І, мабуть, найголовніше те, що вони проявляли наполегливість, витривалість і цілеспрямованість у досягненні поставленої мети. Одному з найвидатніших учених усіх часів Томасові Едісону належить знамените визначення явища геніальності: «Це один відсоток натхнення й дев'яносто дев'ять відсотків... потіння».
Нікому не поставили пам'ятник через те, що він (вона) вчинив щось приємне й вигідне для себе. Навпаки, заздрість і повагу зустрічає здатність людини керувати своєю волею розумом, тілом і життям. «Існування навпаки» — ось що дійсно має ціну. Той же Едісон декілька років робив спроби винайти електричну лампу. Коли десятитисячний експеримент знову не дав позитивного результату, його запитали, як йому вдається не опустити рук перед очевидною невдачею. «Що ж, — сказав дослідник, — тепер я знаю десять тисяч способів, як не треба створювати електричну лампу».
Творчість видатних людей — те ж саме: постійна наполеглива праця. Інколи на досягнення якогось епохального завдання йшло ціле життя: Гете писав свою безсмертну поему «Фауст» майже все життя, Волт Вітмен усе життя доповнював і редагував поетичну збірку «Листя трави». Багато з них помирало, не зустрівши визнання, іноді в злиднях, забутті й презирстві: письменники Байрон, Дефо й Франко, художник Ван Ґог, композитор Моцарт.
Подібну особливість має, наприклад, виховна функція казок. За даними ряду психологів, казки дозволяють дитині повірити в свої сили, подолати комплекси, пережити в казках власне життя, «подолати дракона» в собі й своєму житті. Бридке каченя, Карлик Ніс, хоробрі лицарі, які долають нереальні перешкоди, звільнення прекрасної царівни від закляття — історії всіх цих «великих казкових героїв» побудовані на ідеї перетворення на щось якісно краще.
З іншого боку, Будда помер через те, що об'ївся смаженої свинини, Нострадамус був доволі схильний до чарки, Толстой програв маєток у карти, Шевченко був дратівливою й неприємною в спілкуванні людиною. Знайомство з біографіями й творами видатних людей приносить розуміння, що всі ми — люди зі своїми перевагами й недоліками й що робити себе копією іншої людини нерозумно. Треба пройти свій життєвий шлях, створити свою власну «творчість» і стати хоча б для самого себе «видатною людиною», досягши задоволення від життєвих перемог.