І ВАРІАНТ
Переді мною стоїть досить цікаве питання: що можна вважати українським ідеалом? І однозначної відповіді на нього бути не може. Адже українці — дуже неоднорідна нація, до того ж, як говорили декілька років тому, «нас 52 мільйони», а отже, у кожного може бути свій ідеал, не схожий на ідеал іншої людини. І кожен з нас має право стверджувати, що саме виплеканий ним образ може вважатися українським ідеалом. А ще врахуймо, що цей самий ідеал міг змінюватися протягом століть! І що ж тепер робити? Як знайти відповідь на питання?
А може, слід звернутися до тих джерел, в яких українці виливали свої прагнення, сподівання, надії — до фольклору та літератури, і пошукати ідеалу серед літературних образів?
Можливо, ідеалом виступає молода дівчина-українка, напрочуд гарна й чиста душею: очі — як терен, брови — мов шовкові шнурочки, щічки — як червоні рожі, вуста — наче червоні ягідки, довге шовкове волосся, чудове вбрання, ряд прикрас (корали, дукачі, намисто)... Дівчина скромна, працьовита, побожна, шаноблива.
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі... —
співається у пісні на слова С. Руданського. «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Крім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця...» — так характеризує виборний Наталку — героїню п'єси І. Котляревського. А Маруся із повісті Г. Квітки-Основ'яненка? «Та що то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа.» А ще Маруся «на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і всякому покірна».
А Мавка у драмі Лесі Українки! Прекрасний образ, узятий із фольклору, і скільки в ньому чарівності, неповторності! А Маруся Чурай з однойменного твору Ліни Костенко: красива зовні, чиста душею, незважаючи навіть на тавро вбивці, якого зовсім не заслуговує!
Отже, ми вбачаємо український ідеал в образі молодої вродливої дівчини? А може, ідеалом є інший одвічний образ — мати з немовлям на руках? Цілу галерею образів матерів змальовує у своїх творах Марко Вовчок. Так, більшість з цих жінок глибоко нещасні, адже над ними тяжіє ярмо кріпацтва. Однак, тримаючи на руках немовля, жінка наче перероджується, забуваючи про все на світі. Ідеалізує матір і Т. Г. Шевченко у своїх поемах, віршах і повістях.
А якою ніжністю проникнуті народні колискові, які співає мати
над колискою дитини:
Сонки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в головоньки,
А рісточки у кісточки.
Здоров'ячко у сердечко,
А в роточок говорушки,
А ніженьки ходусеньки,
А в ручечки ладусеньки.
Героїня твору Лесі Українки також заколисує свою дитину ласкавими і ніжними словами:
Спи ж ти, малесенький,
Пізній-бо час..
То, може, мати з дитиною — український ідеал? Недарма ж в Україні споконвіку найшанованішою була Богородиця з немовлям на руках.
А можливо, українським ідеалом є козак — оборонець рідної Батьківщини від чужоземців-поневолювачів? Мабуть, в усіх фольклорних творах, в усій українській літературі не знайдемо більш популярного образу. Чимало дум, історичних пісень, балад, переказів, легенд, казок змальовують образи відчайдушних козаків, як історичних персонажів, так і безіменних героїв.
Не можна не пригадати твір, який у цілому присвячено українському козацтву — «Енеїду» І. Котляревського. В образах Енея і троянців втілено найкращі риси українських дицарів-козаків, про що свідчать уже перші рядки твору:
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак...
Еней, його військо, Низ та Евріал. Усіх цих героїв Котляревський змальовує з великою любов'ю, віддаючи їм належну шану; хоча деколи й сміється над ними, та сміх цей є доброзичливим, приязним.
Чимало героїчних вчинків козаків змальовано у творах українських поетів-романтиків, зокрема Т. Шевченка, А. Метлинського, М. Костомарова, І. Вагілевича, М. Шашкевича, Я. Головацького, які у своїх поемах, віршах і баладах вимальовують ідеалізований образ козака з усіма його найкращими рисами. Вів мужній, хоробрий, сильний, благородний у своїх вчинках, незламний у бою.
А згадаймо ще Кирила Тура з роману П. Куліша «Чорна рада». Непохитний у своїх переконаннях, винахідливий і навіть хитрий, благородний і впертий, він є збірним образом козака.
З приходом в українську літературу критичного реалізму образ козака поступово відходить, зникаючи з художніх творів, однак у пам'яті народу козак назавжди залишається взірцем чеснот. А може, я помиляюсь, і український ідеал слід шукати зовсім не в людських образах, хай то буде дівчина-красуня, молода жінка з дитиною, лицар-козак? Можливо, українським ідеалом є ряд позитивних якостей, які повинен мати кожен свідомий українець? У такому випадку цікаво: хто ж може встановити критерії, за якими можна визначити ці якості?.. Вигадаємо спеціальну комісію, яка буде визначати український ідеал? Та, здається, такі ідеали вже є: Леся Українка, Василь Стус та інші.
Мені ж здається, ідеалом є людина, яка залишається Людиною, земля, яка родить хліб, мати, яка колише дитину, дитина, яка посміхається, тобто все те, що відповідає своєму призначенню на землі!
ІІ ВАРІАНТ
Що таке український ідеал? Я вважаю, що нема українського ідеалу, а є загальнолюдський ідеал, до якого можна додати означення «український». Кожна людина у світі прагне чогось досягти: здолати найвищу гору, забити більш за всіх м'ячів у ворота суперника, написати книгу, яка б своєю популярністю не поступалася перед «Гаррі Поттером», або заробити купу грошей і купити найкращий у своєму місті будинок чи найдорожчу машину. Всі ці бажання, мрії, що вимальовують певний ідеал людини, притаманні як українцю, так і китайцю, австрійцю, бразильцю і закоханому в себе американцю»
І коли Ви, вчителю, будете перевіряти твори на задану тему, мабуть, не знайдете двох однакових творів, якщо тільки хтось у когось не спише, бо навіть у двох друзів, у двох сусідів, співробітників, чоловіка та жінки образи вимріяного ідеального життя чи ідеальної людини будуть різними.
Як на мене, ідеалу взагалі не існує, бо він втілюється у найвищій істоті, субстанції, створінні; це — Бог, Будда, Аллах, єгипетський бог Ра, для когось Всесвіт і т. ін. Ідеал — це щось неймовірне, щось дуже добре, приємне, недосяжне, для багатьох його не існує. Можливо, ідеал — це стан абсолютного щастя, до якого так прагнуть люди, про яке так мріють. Це стан, коли людина до нестями закохана, коли вона виграла мільйон (чи 10 мільйонів) гривень або навіть євро в лотереї, або коли вона влучила кулею у лузу з якогось цікавого положення, коли на кону життя і все закінчується добре, коли, йдучи через пустелю кілька днів, натрапляє на зелений оазис. Але ніщо не буває вічним, і цей стан абсолютного щастя минає, адже завжди є до чого прагнути, адже з кожною хвилиною людина все більше пізнає світ, а в результаті змінюється уявлення про ідеал, і їй є чого бажати й бажати. І тільки недосяжне може вічно залишатися ідеалом.
Тому основне, що утворює український ідеал, на мій погляд, утворює ідеал і німця, і мешканця острова Ява. Наприклад, бачити повагу в очах іноземця, коли повідомляєш, що ти українець, відчувати почуття гордості, коли піднімають український прапор, коли звучить гімн нашої країни, і щоб люди з різних країн аплодували тобі — українцю. Звісно, що менталітет кожної нації буде вносити свої корективи до поняття національного ідеалу, але загалом він для всіх людей буде однаковим. Український народ прагне миру в своїй державі та й у всьому світі, прагне незалежності. Та чи тільки він один бажає цього!?..
Я хочу добре закінчити школу -вступити в омріяний навчальний заклад, здобути спеціальність, отримати роботу, займатися улюбленою справою, отримувати за це гідну заробітну платню... Я хочу жити в країні, в якій би панував мир і всі люди жили добре, достойно Людини.... Хіба це багато!? І якщо мої мрії здійсняться, значить держава, в якій я живу, може досягти українського ідеалу.
|
