Половецькі орди нападали на руські землі, грабували людей, палили села, молодих і дужих забирали в поло. Роздріблені князівства не могли протистояти згуртованій силі половців, і Новгород-Сіверський князь Ігор навесні 1185 р., незважаючи на затемнення сонця, яке віщувало поразку, виступив сам проти ворога. Молодому князеві так кортіло слави! Та лише перші дні тішили його, а вже на третій день військо було розбито, а сам Ігор потрапив у полон, що було для нього найстрашнішим. Перед походом князь звернувся до своєї дружини з такими палкими словами: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути».

Коли читаємо поему, в уяві постають і мужні воїни, і безстрашний князь Ігор. На території Харківської області він зазнав поразки, поблизу Харкова рухалася дружина князя: з високо піднятими стягами з півночі на південь, а поверталася з низько опущеними головами купка вцілілих воїнів із півдня на північ.

Інший князь, змальований у «Слові», - Всеволод – теж хоробрий воїн, завжди в гущі бою. Він із винятковою теплотою ставився до дружини та нагадував билинного героя. Мужністю Ігоря та Всеволода захоплюється Святослав: «Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в одвазі загартовані». Широко відоме в історії та літературі «золоте слово» Святослава, що стало символом об’єднанням Русі.

З давніх-давен образ Ярославни привертає увагу поетів, прозаїків, художників своєю нерозкритою таємницею жіночості, вірності своєму єдиному судженому. Згадаймо Шевченків переспів «Плач Ярославни», Половчиху у «Вершниках» Ю. Яновського, дівчину, «що просто вміла чекати» у вірші К. Симонова.

Центральне місце в системі образів посідає образ Русі, автор окидає оком усю Руську землю, розмірковує над її минулим і майбутнім, над причинами занепаду, засуджує легковажність Ігоря та наголошує, що лише в спільній боротьбі, об’єднаними зусиллями всіх князів можна розгромити ворогів та досягти розквіту держави. Великого значення у творі надається природі, вона бере участь у подіях, то прискорюючи їхній хід, то попереджаючи про небезпеку. Природа ніби співчуває русичам, допомагає Ігореві втекти з полону, саме до сил природи звертається й Ярославна, шукаючи підтримки. Треба вміти читати книгу природи, і вона допоможе, якщо ми будемо її берегти.

Декілька століть минуло з часу написання «Слова про похід Ігорів», багато дослідників і далі вивчає його. Було зроблено десятки перекладів і переспівів, його було введено до шкільної програми, бо високі ідеали, що несе в собі цей твір до нас через віки, не повинні відходити в архіви пам’яті людської, а й далі виховувати нові покоління в дусі патріотизму, сміливості, вірності, величі й краси.