Мені дуже пощастило : у мене була така вчителька, вона викладала українську мову та літературу. На мою думку, її діяльність цілком може характеризувати вислів : «Учи не страшкою, а ласкою». Це справді про неї. Вимоглива, принципова, але водночас вона дарувала нам стільки сердечної доброти, ласки, турботи, любові… Її уроки завжди були дуже цікавими, яскравими, несхожими один на одного, до неї було насправді дуже цікаво приходити на уроки, бо вона не просто викладала в нас українську мову та літературу – вона навчала нас духовності, культури, розповідала багато цікавого й корисного, особливо це було відчутно на уроках літератури. А на уроках мови, оскільки клас було поділено на дві групи, було таке приємне відчуття камерності, цілковитого взаєморозуміння, взаємної поваги й гармонії, це було однією з причин, чому я так любила ці уроки.

Дуже добра, щира, лагідна, чуйна, турботлива, ніжна, безкорислива, готова завжди прийти на допомогу, надзвичайно світла людина, а до того ж, звісно, справжній професіонал, неперевершений знавець рідної мови та літератури, майстер своєї справи, Вчителька за покликанням і саме з великої літери – такою була моя найулюбленіша, рідна вчителька, мій справжній друг. Саме вона прищепила мені палку любов до рідного слова, української мови та літератури, але вона ніколи не нав’язувала нам своєї думки - це виходило автоматично, невимушено. Вона навчила нас любити свою Батьківщину, розкрила нам безмежний, дивовижний світ рідного слова, рідної історії, прагнула, щоб ми стали гарними людьми, гідними громадянами своєї держави.

Безперечно, саме моя вчителька вплинула на мене більше, ніж будь-хто інший. Усі мої результати на учнівських олімпіадах і конкурсах були завдяки лише їй одній, і саме завдяки їй я збираюся стати викладачем української мови та літератури, тобто продовжити її справу.

На превеликий жаль, моєї любої вчительки вже немає з нами… Проте вона лишила помітний слід на Землі, і я переконана, що всі її рідні й близькі, друзі та, звичайно ж, численні учні будуть завжди її пам’ятати й щиро любити та дякувати за все, за те, що вона була в нашому житті…

«Учителю, перед іменем твоїм дозволь смиренно прихилить коліна…»