Виразність мовлення формується впродовж усього життя: і мовленням середовища (сім’ї, друзів, колег), і мовленням авторитетів (учителів, майстрів сцени, екрана та ін.), і художньою літературою, читання якої вголос - для себе і для слухача - виробляє не тільки чуття мови, а й чуття образу, емоції - «душі» тексту. Адже з допомогою мови люди передають свої почуття і переживання, захоплення і здивування, радість, горе і т.д., які передбачають не лише комунікативні цілі, а й служать засобом самовираження. Найбільше на якість нашого мовлення впливає, звичайно, школа. Адже виразне читання в школі є і мистецтвом (коли учні його демонструють зі сцени на вечорах, олімпіадах, шкільних театрах, по шкільному радіо), і методом (коли здійснюється аналіз твору з метою навчити всіх учнів виразно його читати), і прийомом (коли виразно читається речення або частина тексту, і не лише художнього, яка повинна сприяти реалізації відповідної навчальної мети). Успіх у спілкуванні з аудиторією завжди забезпечувався і забезпечується тільки за умов гармонійного поєднання систематичної праці, знань і твердої переконаності в істинності справи, про яку мовиться. Говорити слід те, у чому ти твердо переконаний.

«Уміння говорити - це уміння порядно мислити» (Стародавня мудрість). Отже, спочатку слід навчитися логічно, образно, емоційно мислити, а потім - осмислено висловлювати думку. Виразність мовлення (і тексту) залежить від багатства словника, поліфонії, різноманітності синтаксичної організації, емоційної насиченості, інтонаційної багатобарвності і т.д.; отже, дбаючи про виразність - дбаймо про багатство й різноманітність мовлення. Усне мовлення не може бути застарілим чи новим (воно «не знає стилю ретро»), його виразність зумовлюється рівнем знань сучасних ресурсів мови, але сформувалися ці ресурси попередніми епохами, що полишили відбитки в писаних пам’ятках (текстах), читати які погрібно за нормами відповідного часу.

Мовлення повинне бути ввічливим, пошанним, тактовним. Ми повинні враховувати почуття й емоції інших людей, якщо хочемо досягти успіху.

Ми повинні зробити для своєї держави все можливе, що від нас залежить, не чекати, поки хтось створить для нас прекрасне майбутнє. Це майбутнє в наших руках, ми маємо творити його своїми руками. А поки що головна наша задача - вчитися, здобувати знання, потім працювати. І, нарешті, бути щасливими, щоб була щасливою ти, наша славна Україна. Любіть землю нашу рідну! «Любіть працю на цій землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим на цій планеті!» - говорив О. Довженко. Він правий, тільки з любові народжується нація, народжується держава і людина.