Далеко не кожний з нас мав можливість жити бурхливими літературними пристрастями, але майже всі ми неначе доторкнулися до них, одержати про них уявлення і відчули в душі щось схоже, коли читали про хвилювання й страждання героїв книг. Саме у світі цих героїв, створених митцями слова, життя постає перед нами не тільки таким, яким воно є у дійсності, але й таким, яким воно може і повинно бути. Тисячоліттями людство виробляло та удосконалювало моральні норми та ідеали прекрасного. Все це, неначе у дзеркалі, відбивається у творах художньої літератури. Кожна епоха накладала свій відбиток на систему моральних цінностей суспільства, а література, увібравши їх, доносить до читача.

Живопис і архітектура, музика і скульптура, хореографія і кінематограф… Все це - різні форми самовиявлення людини, все це - мистецтво. Та на мою думку, лише художня література як найпопулярні-ший його вид здатна впливати на розвиток та становлення людини й усього людства загалом найбільшою мірою. Ні, я зовсім не заперечую значення історичної науки, але завдяки таланту письменника минуле мого краю відкрилося мені виразно і болюче. Події твору зворушили мою душу, багато чому навчили, а головне - наповнили гордістю за причетність до народу, горде ім’я якому - українець.

У цьому і полягає головне завдання літератури: показати життя, дійсність у формі художнього відбитку, але відбитку такого, який сам являє собою життя. Художня література - це підручник життя, який дає нам історичні знання, формує світогляд, впливає на морально-естетичне самовдосконалення. У загальнонародному значенні твори художньої літератури є тим невичерпним джерелом, яке живить громадянську та суспільну свідомість, збуджує соціальну активність і сприяє всебічному вихованню читачів.

Відкриваючи нову художню книгу, ми ще не знаємо ні її змісту, ні головних героїв. Та прочитавши цей твір, ніби піднімаємося ше на одну сходинку знань, мудрості, досвіду і вдосконалення власної душі. Я впевнений, що людство не могло б прогресивно розвиватися, якби не існувало художньої літератури. Кращі твори, відбиваючи дійсність народу у її зв’язку з минулим, тим самим окреслюють загальний поступ від сучасного до майбутнього. Життя, яке міститься у творі, як мінікосмос, відбиває і виявляє в собі всесвіт, повноту людського життя і всю цілісність буття.