Розквіт таланту Володимира Винниченка припав на бурхливий період воєн еволюцій, народних сподівань і гірких розчарувань. У цих подіях він не був пасивним спостерігачем, навпаки, йому судилося стати в їх епіцентрі. Він сам творив історію, беручи участь у формуванні першого самостійного національного українського уряду. У його особі Україна наприкінці XIX — на початку XX століття мала першорядного письменника, художника слова світового рівня. Поряд з романами і повістями, драмами і комедіями оповідання цього видатного письменника є для нас надзвичайно цікавими і цінними. Художня деталь у них така промовиста, що створює враження не прочитаного, а побаченого й відчутого. Оповідання «Солдатики», «Студент» пов'язані тим, що художній матеріал для них письменник брав з однієї історичної доби — часу першої російської революції. В оповіданні «Солдатики» письменник розповідає про типову як на той час подію пов'язану з придушенням селянського повстання. Голодні селяни відбирають у по¬міщика зерно, і для того, щоб навести порядок, до села наближається каральний загін, викликаний тим поміщиком. Психологічно точно і яскраво автор показує головного героя цього невеличкого твору — селянина Явтуха, селянського ватажка. Зважений тон, переконливість аргументів у його зверненні до солдатів свідчать про природну мудрість, небайдужість до народних страждань. А ще він беззастережно добрий, до наївності. Явтух не розуміє: як можна стріляти в безневинних і голодних людей? «Стріляли, бо не знали правди, а знатимуть — не стрілятимуть», — така логіка цієї щирої людини. Розв'язка твору несподівана і для читача, і для самих персонажів. Солдати опустили гвинтівки, бо щось зрушилося в їхній свідомості, слова Явтуха дійшли до їхніх сердець. Оскаженілий від люті офіцер зарубав ватажка, але наступної миті з натовпу селян вискакує Микола і ломакою вбиває офіцера. У цій вкрай на¬пруженій ситуації у солдатів з очей наче полуда почала спадати, вони задумалися, мабуть, про свою ганебну роль. Оповідання «Студент» теж неможливо читати спокійно, воно вражає драматичністю описаних подій. Студенти в роки першої російської революції йшли в села, щоб піднімати людей на боротьбу. А за ними вслід влада кидала провокаторів, які підпалювали селянські стріхи, а вину складали на студентів. Ось і в тому селі студента прийняли за доброго чоловіка, уважно й зацікавле¬но слухали, коли «з його грудей стали вилітати правдиві слова» про їхні муки й біди. Селяни вірили йому, були готові йти за ним. Та ось з'являються стражники, які стверджують, що цей студент є винуватцем жахливої пожежі. І щоб довести свою непричетність до лиха, йому залишається одне — прилюдно застрелитися. Як і Явтух, студент своєю смертю спонукає селян шукати справжніх винуватців трагедії. Протягом багатьох десятиліть Володимир Винниченко, один з найпопулярніших українських письменників початку XX століття, був заборонений, спаплюжений, замурований у спецфондах. Але він знову прийшов до нас, щоб допомогти духовному відродженню України, якій він до останку віддав своє життя. |
