Я вважаю, що ці слова справделиві й у наш час, бо в усіх творах Л. Українки на першому плані завжди постає мужність та оптимізм, віра в себе та у свою країну. Найбільше вражає те, що ці полум’яні слова звучать з уст жінки, до того ж, тяжко хворої, яка все життя боролася з власною недугою та знаходила в собі сили и потребу боротися за щастя всіх людей. Саме тому її поезія з часом набуває ще глибшого змісту, сповнюється спільних міркувань авторки та її читачів.

Важко не погодитися, що найчіткіше своє життєве кредо, душевні прагнення та бачення свого місця серед сучасників і в майбутньому Леся Українка висловила у вірші «Contra spem spero» («Без надії сподіваюся!»), він став її девізом, і тому хочу більш докладно звернутися саме до нього.

Лірична героїня, в якій легко впізнати саму Лесю, не зважаючи на тяжкий і суворий шлях «на гору круту крем’яную», прагне не тільки донести до людей своє яскраве й повноцінне бачення світу, а й пробудити в їхніх серцях упевненість у власних силах. Вона звертається до людського сумління, хоче розбудити почуття гідності й гордості, допомогти кожному знайти можливість жити повноцінно, а не існувати «у жалю, в голосінні». І тоді «квіти зійдуть», відроджений народ знайде своє щастя, а доля поета ніколи не складається окремо від долі рідної землі.

У той же час поетеса розуміє, що якоюсь мірою повторює шлях героя давньогрецької міфології Сізіфа, який увесь час штовхає на гору камінь, а той однак падає вниз. У такій ситуації можна лише захоплюватися силою духу, яка не дає людині бути безпорадною в морі життєвих труднощів, вона отримує сили «сіять квітки на морозі», не зупинятися на досягнутому, шукати розв’язання власних і загальнолюдських проблем.

Серед інших творів Л. Українки хотілося б виділити такі поезії: «Слово, чому ти не твердая криця…», «Хто вам сказав, що я слабка», «Досвітні вогні» (саме за цей вірш поетесу стали називати дочкою Прометея). Вони співзвучні з девізом «Без надії сподіваюсь!» і далі розкривають почуття й прагнення героїні, її безмежну впевненість не лише у власних силах, а й у результатах спільної праці своїх сучасників і майбутніх поколінь.