Я дуже люблю зиму, бо саме цієї пори приходить особливе, трохи магічне, прекрасне свято Різдва Христового. Не можу сказати, що наша сім’я дотримується всіх ритуалів та традицій, але намагаємося, щоб цей день став дійсно святом нашої родини. Напередодні свята ми прикрашаємо кімнату домашніми прикрасами, виготовленими з соломинок. Біля віконних рам і дверей чіпляємо солом’яні ажурні хрестики - вони оберігають оселю від нечистої сили, яка в дні свят особливо небезпечна. Перед Різдвом готуємо багату, переважно з дванадцяти страв, вечерю, варимо кутю. А ще я розучую колядки. Це величальні обрядові пісні, у яких звучать побажання людям у новому році щастя, здоров’я, багатого врожаю, достатків.

Новий рік завжди вважався сімейним святом. Його чекали, до нього старанно готувалися. Це була своєрідна межа, до якої треба дійти, щоб залишити все погане, тяжке й розпочати нове, добре. Народна традиція зберегла дуже мудрий звичай - не сваритися цього дня, помиритися з усіма, задумати нові добрі справи. Як і колись давно, зараз люди надають великого значення святкуванню нового року. Кажуть: як зустрінеш це свято, таким буде й увесь рік. Тож намагаються прикрасити цей день розвагами, згадати старовинні ; обряди та звичаї. Знову й у селі, й у місті можна зустріти гурти колядників та щедрувальників. У багатьох родинах готують кутю, узвар та інші традиційні обрядові страви, ходять з ними до хрещених батьків, родичів, друзів та сусідів. Вранці 14 січня, на Василя, рано-ранесенько лунають дзвінки по квартирах - це поспішають посіваль-ники-хлопчики першими зайти до хати й засіяти на щастя, на добро та на здоров’я господарям. І, звичайно ж, отримати подарунки. Відроджується і звичай «Водіння кози» та «Меланка». Учасники  дійства переодягаються у відповідні костюми і йдуть вітати знайомих і незнайомих (хто дозволить!) з Новим роком, розігрують сценки. Людям приємно і весело, адже там, «де коза стопою, там жито горою». У наш нелегкий час кожному так хочеться вірити в чудо.

Ще одне велике різдвяне свято, яке шанують у народі, - Водохреща. Не скрізь, звичайно, ходять до річки й проводять цей день за звичаєм. А от до церкви святити воду - це обов’язково.

Кажуть, що віра в добро і справедливість, життєвий оптимізм допомагають людині більше, ніж будь-що інше. І цьому сприяють також віковічні звичаї та традиції нашого мудрого народу.

• Віншувальники - перші провісники народження Христа.
• Обряд колядування.
• Родинна вечеря.
• Традиції, пов’язані зі святом Богородиці.