Поема І.Я. Франка "Мойсей" — це глибокий філософський твір про взаємини вождя і народу у поступі до кращої долі. Час написання — 1905 рік. В Росії почалася революція. Народ піднявся на боротьбу проти гнобителів. В основу написання поеми Франко поклав біблійний сюжет: Мойсей вів єврейський народ до землі обітованої. де було б добро і щастя і ніхто не знущався б з нього.
Письменник замислився над долею свого народу, ще схожа на долю єврейського. Українці, маючи свою землю, не мають долі. Вони пригноблені, забиті, покірні. І біль народу став болем його самого: "Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжю, людським презирством, ніби струпом, вкритий!" Він тривожиться також за майбутнє, вірить, що не завжди український народ "в сусідів буде гноєм, тяглом у поїздах їх бистроїздних". Прийде час — і Україна стане самостійною державою. Франко думав: невже народ назавжди приречений на рабство, невже він ніколи не почує щасливих пісень, не зрозуміє радості волі, не буде самостійним, невже слава українських героїв марна? Поет вірить у народний рух, у народне повстання. Він твердо переконаний, що немає в світі такої сили, яка б спинила революційний рух народу вперед до перемоги над експлуататорами. В українців немає людини, яка б повела за собою маси. Але вона обов'язково з'явиться. І її віра передасться усьому народові. 1 якщо вождь втратить віру в праве діло, як у біблійній легенді, то народ не відступиться і буде продовжувати боротьбу за самостійність і волю, щастя і любов. І прийде інший вождь і поведе за собою народ.
Поема "Мойсей" — безпосередній відгук поета на події 1905 року в Росії. Полум'яний патріотизм Франка, палка синівська любов до рідного народу, віра в його майбутнє поєднуються в "Мойсеї". Своїм твором письменник підкреслив, що саме народ є тією вирішальною силою, яка розірве рабські пута і збудує нове життя. Всі сили віддав він справі відродження рідного народу:
Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї.
(II варіант)
Поема "Мойсей" — один з найкращих творів 1.Я.Франка. За жанром — це філософська поема. Вона була написана у 1905 році, на початку революції в Росії. Письменник сподівався, що революційні зміни принесуть визволення й українцям. Він хотів, щоб широкі маси очолила така політична сила, яка б добула самостійність для свого народу.
Для втілення своїх ідей Франко обрав біблійний сюжет про те, як пророк Мойсей вивів єврейський народ з єгипетської неволі. Він присвятив усе своє життя служінню народові, закликав людей скинути тягар рабства, боротися за кращу долю. І впродовж сорока років водив їх по пустелі, терпів страждання виснажливого походу, щоб знайти землю для свого народу, відродити його. Але люди в рішучу хвилину відвернулися від нього. Темою поеми є смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом.
У "Пролозі" до поеми показаний полум'яний патріотизм поета, палка любов до рідного народу, віра в його світле майбутнє. "Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжю, людським презирством, ніби струпом, вкритий!" Поет звертається до пригнобленого народу, тривожиться, що наступні покоління будуть соромитися своїх батьків. Він страждає від того, що століття гніту витравили в українців найкращі національні якості й прищепили "укриту злість, облудливу покірність" сусідам, які їх скували і накинули ярмо рабства. А сусіди — це росіяни. Поет гірко вражений тим, що тільки українцям не судилось діло, яке б виявило безмірність їх сил. Франко закликає пригнічених людей боротися за краше життя: "Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, та повний віри". "Пролог" до поеми висвітлює її глибокий політично-філософський підтекст і розкриває внутрішній образ Франка-патріота.
"Мойсей" — це твір про взаємини вождя і народу на шляху боротьби за кращу долю. Люди втратили віру в пророка, коли подумали, що їм ніколи не знайти власної землі. Вони звинуватили Мойсея в усіх своїх бідах, не оцінили його великої пожертви. Незважаючи ні на що, Мойсей любить свій народ. Він знає, що після нього з'явиться інший проводир, який віддасть всі сили благородній визвольній справі. І єврейський народ буде продовжувати жити і прагнути до волі і щастя. Франко, як і Мойсей, вірить у моральне оздоровлення свого народу. Він впевнений у відродженні національної самосвідомості й гідності поневоленого, але не скореного українського народу. У поемі Франко висловив найзаповітніші мрії і сподівання на кращу долю української нації.