Письменник замислився над долею свого народу, ще схожа на долю єврейського. Українці, маючи свою землю, не мають долі. Вони пригноблені, забиті, покірні. І біль на­роду став болем його самого: "Народе мій, замучений, роз­битий, мов паралітик той на роздорожжю, людським пре­зирством, ніби струпом, вкритий!" Він тривожиться також за майбутнє, вірить, що не завжди український народ "в сусідів буде гноєм, тяглом у поїздах їх бистроїздних". Прийде час — і Україна стане самостійною державою. Франко думав: невже народ назавжди приречений на раб­ство, невже він ніколи не почує щасливих пісень, не зро­зуміє радості волі, не буде самостійним, невже слава українських героїв марна? Поет вірить у народний рух, у на­родне повстання. Він твердо переконаний, що немає в світі такої сили, яка б спинила революційний рух народу вперед до перемоги над експлуататорами. В українців немає лю­дини, яка б повела за собою маси. Але вона обов'язково з'явиться. І її віра передасться усьому народові. 1 якщо вождь втратить віру в праве діло, як у біблійній легенді, то народ не відступиться і буде продовжувати боротьбу за са­мостійність і волю, щастя і любов. І прийде інший вождь і поведе за собою народ.

Поема "Мойсей" — безпосередній відгук поета на події 1905 року в Росії. Полум'яний патріотизм Франка, палка синівська любов до рідного народу, віра в його майбутнє поєднуються в "Мойсеї". Своїм твором письменник підкреслив, що саме народ є тією вирішальною силою, яка розірве рабські пута і збудує нове життя. Всі сили віддав він справі відродження рідного народу:

Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї.

(II варіант)

Поема "Мойсей" — один з найкращих творів 1.Я.Фран­ка. За жанром — це філософська поема. Вона була написа­на у 1905 році, на початку революції в Росії. Письменник сподівався, що революційні зміни принесуть визволення й українцям. Він хотів, щоб широкі маси очолила така політична сила, яка б добула самостійність для свого народу.

Для втілення своїх ідей Франко обрав біблійний сюжет про те, як пророк Мойсей вивів єврейський народ з єгипетської неволі. Він присвятив усе своє життя служінню народові, закликав людей скинути тягар рабства, боротися за кращу долю. І впродовж сорока років водив їх по пус­телі, терпів страждання виснажливого походу, щоб знайти землю для свого народу, відродити його. Але люди в рішучу хвилину відвернулися від нього. Темою поеми є смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом.

У "Пролозі" до поеми показаний полум'яний патріотизм поета, палка любов до рідного народу, віра в його світле майбутнє. "Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжю, людським презирством, ніби струпом, вкритий!" Поет звертається до пригноблено­го народу, тривожиться, що наступні покоління будуть со­ромитися своїх батьків. Він страждає від того, що століття гніту витравили в українців найкращі національні якості й прищепили "укриту злість, облудливу покірність" сусідам, які їх скували і накинули ярмо рабства. А сусіди — це росіяни. Поет гірко вражений тим, що тільки українцям не судилось діло, яке б виявило безмірність їх сил. Франко за­кликає пригнічених людей боротися за краше життя: "Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, та повний віри". "Пролог" до поеми висвітлює її глибокий політично-філософський підтекст і розкриває внутрішній образ Франка-патріота.

"Мойсей" — це твір про взаємини вождя і народу на шляху боротьби за кращу долю. Люди втратили віру в про­рока, коли подумали, що їм ніколи не знайти власної землі. Вони звинуватили Мойсея в усіх своїх бідах, не оцінили його великої пожертви. Незважаючи ні на що, Мойсей любить свій народ. Він знає, що після нього з'явиться інший проводир, який віддасть всі сили благо­родній визвольній справі. І єврейський народ буде продов­жувати жити і прагнути до волі і щастя. Франко, як і Мой­сей, вірить у моральне оздоровлення свого народу. Він впевнений у відродженні національної самосвідомості й гідності поневоленого, але не скореного українського наро­ду. У поемі Франко висловив найзаповітніші мрії і сподівання на кращу долю української нації.