Ми, діти НТР та інформаційного суспільства, не біймося застарілих символів, не цураймося стежки свого роду, шукаймо її ще в юності, ступаймо по ній твердо і несхибно, ведімо власних дітей, благословляючи на добро і щастя. Кожна молода людина з острахом і з величезною цікавістю заглядає у майбутнє. Воно бачиться їй світлим, безпроблемним і неодмінно переможним. Вірити в це необхідно, але ще важливіше розуміти шляхи досягнення своєї мети. Я мрію жити, не оглядаючись на дріб’язкові проблеми, почуваючи постійну впевненість у собі і в завтрашньому дні, маючи можливість заглибитись у велику справу - благодійну або науково-дослідницьку. Я не будую собі "повітряних замків”, але й не хочу життя буденного, одноманітного, пісного. Маю намір спробувати різні гострі відчуття, багато подорожувати, знайомитися з цікавими людьми і самому бути очевидцем та учасником історичних подій. Мені чуже манірне скромничання на зразок: "Не кожному стати космонавтом, головне бути Людиною”. Для того й пишеться це слово з великої літери, щоб Людина відчула себе переможцем, підкорювачем життєвих вершин.

Дуже потрібними вважаю такі людські якості, як цілеспрямованість, наполегливість, неподоланний оптимізм. У досягненні мети важко обійтися без сталевої сили волі. Але, звичайно ж, боротися за визнання аж ніяк не можна, не рахуючись з думками та почуттями людей, які тебе оточують, не будуючи стосунки з ними на засадах Добра і Любові. Успіху може добитися тільки та людина, яка володіє особливим Божим даїзом чарівливості, умінням подобатися людям не зовнішніми рисами, а душевними якостями і згуртувати їх навколо себе. Хочу і вчуся бути таким. Вірю, що з такими ж людьми побудуємо щасливе майбутнє для себе і для Батьківщини!