Весна… Пора пробудження природи, коли зі свіжим подихом вітру все
сповнюється новою жагою до життя. Весна… Пора народження кохання,
чистого й
невинного, мов золотий промінчик сонця. І квітку цю, що зацвітає лиш
один раз на
цілу вічність, О. Олесь вважає безсмертною:
Квітки любові
розцвітають
Єдиний раз, єдиний
раз.
Вони ніколи не
вмирають
І вічно жалем ранять
нас…
Життя й творчість О. Олеся сповнені радощів і смутку, захоплень і
розчарувань, глибоких душевних борінь і розпачу.
Тематичні обрії поезії О. Олеся досить широкі, і в них звучить
відгомін
першої російської революції 1905 р., на яку він покладав великі
надії:
Браття,
вставайте,
Сонце
стрічайте:
Ранок
встає.
Від першої збірки творів поета, шо вийшла в Петербурзі під назвою
«З
журбою радість обнялась» (1907 р.), повіяло молодою свіжістю, здоровими
настроями душі, яка прагне змін на краще. Після поразки революції поета
пригнічувало примирення, рабське мовчання сучасників. Бадьорі й радісні
тони
знову зазвучали в його поезії в дні Лютневої революції 1917 р., та
тривога не
полишала й тоді великого поета, бо він бачив, як «воля кров’ю сходе…»
Не прийнявши Жовтневої революції, Олесь емігрує за кордон, де
видає
декілька своїх збірок: «Чужиною», «Кому повім печаль мою», «Княжі часи»,
у них
переважають настрої самоти й приреченості, туги за Батьківщиною. Не раз
поет
поривався до України, але його стримували сумніви: там один за одним
гинули
письменники.
1923 р. в Україні було видано збірку сатиричних поезій «Перезва»,
Олесь
шкодує не тільки «землячків», що «перегризлись», як собаки, а й себе,
розчарованого й зневіреного.
Останні рядки й дні життя О. Олеся опечалені фашистською
окупацією Праги,
тяжкою хворобою, звісткою про загибель сина, замордованого в концтаборі,
передчуттям близької смерті. Умираючи, поет благав:
О, принесіть як не
надію,
То крихту рідної
землі!
Я притулю до уст
її
І так застигну, так
зомлію…
Говорячи про значення творчості О. Олеся, не можна не згадати
його твори
для дітей, писання віршів і казок для малечі давало йому в емігрантські
роки
втіху… а ліричні твори поета здавна привертали увагу композиторів, серед
яких М.
Лисенко, К. Стеценко, О. Білаш та інші.
Найкраща поезія О. Олеся – це справжній скарб нашої літератури;
оцінюючи
творчість поета, Д. Павличко сказав: «Слово Олеся без золота, без
каменю, без
хитрої мови світить нам і світитиме нашим нащадкам, як діамант людської
щирості».
