Величезне почуття материнської любові переповнює сер­це Мотрі. Змалку злидні та важка праця, потім зів'яла дівоча врода зробили її символом украденого щастя. На ко­ротку хвильку усміхнулася сонце-доля: козак Іван Хрущ повінчався з Мотрею. Короткочасне осіннє сонце зайшло, а Хрущ виявився Вареником, що втік з Дону, де мав і жінку, і дітей. Оце так "щастя" впало на її безталання. Потім наро­дився Чіпка — сподівалися виростити його та й жити краще, хоч на старість. І знову мрії не збулися — син став злодієм і розбишакою. Колись у дитинстві він обіцяв бабі Оришці: "Я, бабуню, добрий...Я злого не робитиму". Таким вихова­ла мати свого сина. З розповідей близьких він переймає на­родну мораль: віру в Бога, добро, щирість, працю та шматок хліба, зрошений тяжким потом. Це заслуга Мотрі, а біда в тому, що вона сама не мала щасливої долі, не змогла відвернути сина від одвічної боротьби добра і зла у світі, де частіше перемагає неправда. Панас Мирний підкреслює ве­лич материнства, не засуджує зболену горем, працею зігнуту до землі жінку: "І кляла вона свою долю, проклина­ла людей, проклинала свою кохану дитину — свого сина, котрого так жалкувала... То був болісний лемент душі, гли­бока враза серця, — нікому не відома, окрім матері..."

Навіть Чіпка розуміє, що трагічна доля спіткала не од­ну Мотрю: "Та чи то ж одна моя мати така? Хіба одні ми?..." Риторичне запитання підкреслює безвихідність цьо­го становища. Тиха і покірна любов до сина, материнське всепрощення — така її доля, як і доля багатьох жінок у несправедливому класовому суспільстві.

Максимова дочка Галя виховувалась у достатках, але в оточенні злодіїв і п'яниць, однак виросла порядною дівчиною і мріяла про тихе і мирне життя з Чіпкою. Ро­мантична зустріч з "польовою царівною" вражає чистотою почуттів, багатством вражень, що мимоволі настроюєшся на думку про щасливу долю закоханих. Але жорстоке життя, злоба людська розбивають ці надії. Печаль пере­живання за свою розбійницьку сім'ю, за Чіпку наклали на душу кайдани неспокою і тривоги. Вона пройшла дорога­ми болю: Чіпка обіцяв жити чесно, та не зміг дотримати слова. Останній його злочин доводить Галю до самогубст­ва.

А як добре розпочиналося їхнє спільне життя і як трагічно завершилося! Зникло щастя, бо зникла правда на світі. У цьому образі втілено народні прагнення до чесного трудового життя, до краси і сердечності, ніжності та вірності. П.Мирний симпатизує Галі, підкреслюючи зовнішню красу ("...біле, рум'яне личко, очі оксамитові, чорні"), доповнює внутрішньою, що гармонує з мовою ге­роїні, яка "щебече, як ластівочка". Ось такою постає перед нами "польова царівна" Галя. Для неї Чіпка став причи­ною і щастя, і болю, і загибелі.

Авторське зображення інших жіночих образів — Явдохи і Христі — також ілюструє одвічну боротьбу добра і зла. Явдоха все життя провела серед злодіїв і помирає зненаць­ка, шо символізує миттєвість та нікчемність такого буття. Христя, дружина Грицька, добре розуміє пошуки правди Чіпкою, співчуває Галі та Мотрі. її сирітство, подружнє життя не переважують примарності надій бути доброю, але жити серед злих людей.