Вже більше як сімдесят років минуло з часу написання п'єси "Мина Мазайло", неодноразово мінялись наші орієнтації, смаки, з'явилися нові конфлікти, нові рівні мислення, та тільки п'єса "Мина Мазайло" М. Куліша не лишилась "комедією лише для наших дідусів і бабусь". За винятком чисто часових дрібниць, прив'язаних до конкретного побуту доби, все в ній звучить надто актуально. Та що вже й казати про актуальність! От взяти хоча б мене. Прочитавши п'єсу і добре осмисливши її, я дійшла висновку, що до кожного з дійових осіб знайдуться прототипи у сучасному житті (та ще й не один!), серед моїх знайомих. А в одному з персонажів навіть пізнаю себе! І за прикладом ходити далеко не треба. От взяти хоча б мого дядька з Росії. Кожного року він приїздить до нас і розповідає нам "правду про українців". Говорить, що Україна така-сяка, бідненька, і нічого в ній зроду не було і не буде, що хліб у нас дорогучий - куди там до житниці Європи - казки! Що Росія без України проживе, а от Україна без Росії - просто нікуди, що ми, хохли, такі-перетакі; абсолютно безсоромно відібрали в них Крим, що обсіли нас з усіх боків кляті ідеологи і дурять нам навмисне голови, і що Шевченко - увага! - був багачем і такі гроші мав за свої вірші, що нам і не снилось! Ну чиста тобі тьотя Мотя, тільки чоловічого роду. Якої все-таки він про нас "високої" думки. Неприємно, звичайно, але правди ніде діти. А ось вам іще одна "історія з життя". Розмова двох дівчат, яку я особисто спостерігала: "Ты знаешь, ко мне друг из России приехал. Такой прикольный! Сидим мы с ним, смотрим украинский канал, а там же все на украинском - ну ты знаешь. Он же ничего не понимает, да как начнет кричать: "Что это за дурной канал такой, и язык у вас какой-то дурацкий. Переключи!" А я с него смеюсь. Такой прикольный вообще!" Ну, скажіть, чим не сучасна Рина! Господи! Невже ж і краплі гордості в українців не залишилось, невже ж не зачіпають вас за живе справді прикрі, образливі слова? Українці мої! То вкраїнці ми з вами чи як? Прокиньтеся ж нарешті, сліпі, глухі, несвідомі Мини Мазайли, допоки ви принижуватись будете, допоки ганьбитимете Україну? Чого чекаєте ви? Шани чужинця? Ні, "в ваш слід він кине лише сміх - погорду". Зрозумійте це нарешті. Не забувайте свого коріння, національних традицій, рідної мови, культури. Без всього цього людина не існує, не живе.
Ти молився мовою старшого брата, Так встань же з колін, і державність свою відроди...
Досить скиглити! Необхідно вкрай переосмислити своє життя, змінити стереотипи мислення, відчути себе повноцінними людьми, не гіршими за інших, бо є нам чим пишатися. Подумайте про той духовний зв'язок, який існує між людиною і її рідною землею. Відчуйте його.
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил, Можна жити й хохлом, і не зникне від того хлібина. Тільки хто ж тоді небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?! |
