Існує незаперечна істина: «Краса врятує світ». Кожний розуміє її по-своєму, і залежить це від того, у чому саме він вбачає силу краси.
То можуть бути безсмертні мистецькі шедеври, що налаштовують душу на величне. Або неперевершеної краси рідні краєвиди, які надихають людину на гідне життя та вчинки. Для мене сила життєдайної краси міститься у злитті воєдино зовнішньої та внутрішньої краси самої людини. Тільки така особистість здатна збагачувати життя суспільства, віддаючи йому все найкраще, що в ній є.
Кажуть, що людину зустрічають «по одежі». Можливо, хтось може не погоджуватися з цим, але признайтесь, чи принесе задоволення спілкування з людиною неохайною, брудною? Спочатку не сприймуть її очі, а потім, у більшості випадків, — і душа. Бо зовнішній вигляд є відбитком внутрішнього стану, та про це, на жаль, пам'ятають не всі і не завжди.
Але мені можуть заперечити і сказати, що не всі у змозі одягтися красиво, модно. Та «красиво і модно» — це не тільки одяг та взуття з подіумів або дорогих супермакетів. Перш за все, це — смак, гармонія, охайність, чисте тіло, усміхнені очі, красива мова. Усе це і є зовнішньою красою людини, за якою не помічаються навіть певні фізичні недосконалості її обличчя або фігури.
Та найбільше її багатство — це красива душа. Є таке народне прислів'я: «З личка не пити водички». Це значить, що якою б пре красною зовні не була людина, найважливіша в ній краса внутріш ня, її канони народжувалися і закріплювалися віками, передаючись від покоління в покоління. Душевна щедрість, працелюбність, любов до своєї землі та співвітчизників, повага до літніх людей та піклування про дітей, сердечне бажання допомагати іншим, лагідність, оптимізм, почуття гумору... Цей перелік найкращих рис характеру людини можна продовжувати й далі, та головне — щоб ми не тільки усвідомлювали це, але й прагнули, сповнивши свої душі цим багатством, віддавати його людям.