ОБЛАДНАННЯ:

· Декорації для оформлення сцени (портрет Л.Глібова, прикрашений рушником, куліса у вигляд зимового пейзажу, хатка, сніговик).

· Сценарій літературного ранку.

· Листи для поштаря

· Святковий одяг для дітей у відповідності до рол і

Хід літературної вистави:

ВЕДУЧИЙ 1.

Шановні діти? Цієї зими виповнилосяроків з дня смерті Л.Глібова - видатного українського письменника. Прославився він своїми байками, писав вірші і загадки для дітей, а свої твори підписував "дідусь Кенир". Сьогодні ми познайомимо вас з деякими його творами, байками, загадками.

Наші юні артисти, учні 3-А і 3-Б класу, дуже хвилюються, тому, будь ласка, не заважайте їм, а будьте уважні, загадки дослуховуйте до кінця і тільки після запитання відповідайте.

А тепер дивіться і слухайте!

(На сцені стіл, за ним сидить старенький письменник з лупою, пише під лінійку. Приходить поштар з великою торбою).

ПОШТАР:

Доброго вечора, шановний Леонідо Івановичу! Вітаю Вас зі святом.

Ось знов приніс Вам цілу купу листів. Ой і люблять же Вас читачі. А ми любимо з помічником на пошті розглядати листи: ось, наприклад, (читає): "Леоніду Івановичу Глібову"- дорослий писав, освічений, а ось: "Дідусеві Кениру" - кривулі дитячі…

Всі люблять Ваші байки. Минулого разу дали Ви мені одну почитати; всю ніч читав, перечитував та так зареготався, що з лави впав (почісується). Дайте ще що-небудь почитати, Леоніду Івановичу.

Л.І. Добре, друже мій, ось байка "Кіт і вовк".

Інсценізація БАЙКИ "КІТ І ВОВК"

Автор дідусь у вишитій сорочці, брилі Кіт Вовк

Учасники: учні 3-Б класу

ВЕДУЧИЙ 1.

В село із лісу Вовк забіг… Не думайте, що в гості, братці. Ні, в гості вовк не забіжить; А він прибіг, щоб де-небудь сховаться: Проклятий люд з собаками настиг… І рад би Вовк в які ворота вскочить, Та лишенько йому; куди не поглядить Усюди Вовченька недоленька морочить. Хоч сядь та плач; Ворота, як на теж, кругом заперті, А дуже Вовкові не хочеться умерти (Бо він ще не нажився, бач!), А гірше од людей - од видимої смерті… Коли глядить - На загороді Кіт сидить, На сонечку мурликає - дрімає.

{Вовк підскакує до Кота і звертається:)

ВОВК:

Котусю, братику! Скажи мені скоріше, Хто з хазяїнів отут усіх добріший? Я хочу попрохать, щоб хтось мене сховав На цей недобрий час. Я б у пригоді став!… Чи чуєш гомін той? За мною то женуться! Котусю-братику! Куди ж мені поткнуться?

КІТ: (поважно, не повертаючи голови) Проси мерщій Степана, Він добрий чоловік.

ВОВК:

Та я у нього вкрав барана.

КІТ:

Ну так навідайсь до Дем’яна.

ВОВК:

Е, і Дем’яна я боюсь: Як тільки навернусь, Він і згадає поросятко.

КІТ: (співучасливо)

Біжи ж, аж ген живе Трохим!

ВОВК:

Трохим? Боюсь зійтися з ним: З весни ще злий він за ягнятко.

КІТ: (розмірковуючи)

Погано ж… Ну а чи не прийме Клим?

ВОВК:

Ох , братику! Теля я в нього з’в!

КІТ:

Так, бачу, ти усім тут добре надоїв, Чого ж ти, братику, сюди і забігав? Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб вовка от біди сховали! І так-таки ти сам себе вини: Що, братику, повіяв, те й пожни.

ПОШТАР:

Яка чудова байка. Але пора мені додому поспішати. Все ж таки свято сьогодні, Новий рік. Прийдуть щедрувати, і Вашої хати не оминуть.

Л.Г.:

Так, кожен рік мене вітають, не забувають. Ось, здається, вже й ідуть…

(заходять діти щедрувати і, співаючи, щедрують).

1 КОЛЯДНИК:

У році новому Щастя бажаємо Вашому дому! Щастя бажаємо, радісно жити, В році Новому Край звеселити!

ПІСНЯ "ЩЕДРИЙ ВЕЧІР".

2 КОЛЯДНИК:

А за цими словами Будьте здорові, Господарю дому!

3 КОЛЯДНИК:

Дай, Боже, вечір добрий! Дайте пиріг довгий, А хоч коротенький, Та мачку повненький. Без ручок, без ніжок, Щоб не побіг у стіжок!

4 КОЛЯДНИК:

Добрий вечір, господарю! Винось же нам ковбас пару.

5 КОЛЯДНИК:

Ой, походи біля пічки, Пошукай нам перепічки.

6 КОЛЯДНИК:

Ой, походи коло кваски, Пошукай нам ковбаски.

(Всі разом, кланяючись).

КОЛЯДНИКИ:

Добрий вечір, щедрий вечір! Добрим людям на здоров’я!

Л.Г. (дякує, пригощає, запрошує) Ой, потішили старенького, дякую. А ну же, діти, ось, сідайте!

Я загадку за хвіст піймав; Подумайте і розгадайте,

Чи я диковинку придбав.

ДІВЧИНА 1

Дідусю, дідусю, дозвольте я загадки діткам загадаю, Я їх гарно пам’ятаю. (До глядачів):

А ви слухайте уважно, та відповідайте.

Котилася тарілочка По крутій горі, Забавляла любих діток У моїм дворі. Нам тієї тарілочки Чому не любить- Хорошая, золотая І як жар горить. Прийшла баба - сама чорна І чорний жупан - Заховала тарілочку У синій туман. Постихали співи й жарти У дворі мої; Золотої тарілочки Жаль стало усім. (ніч, сонце)

ДІВЧИНА 2.

Ой ви, діти - квіти наші! Наварю вам горщик каші… Поїсте ви до смаку, Мовить баба у кутку: Я щедруха, я гладуха; В мене донечка краснуха, Кучерявенький синок Як той сизий голубок. Я морозу не боюся, І хто мерзне - я сміюся: Бабу гріє не кожух, А веселий теплий дух. Біля мене всі точуться- I веселі діти в’ються І старесенький дідок, І мур лика, мій коток. Гей до мене! Є у мене І варене, і печене: Буде людям, буде й вам, А ледачим дулю дам". Гарно, хитро баба каже, По губам мов медом маже, -Тому заськи, тому на… Угадайте, хто ж вона?

(піч)

ДІВЧИНА 3:

Бачить - не бачить, Чути не чує, Мовчки говорить, Добре мудрує, Кривду соромить, Правди навчає, Часом жартує, Всіх звеселяє. Люба розмова, Будемо, діти, З нею до віку Жити-дружити.

ДІВЧИНА 4:

У полі ріс і розвивався Козачки Нехворощі син, Всесвітнім став, З людьми спізнався. Дивись - де хата, там і він. Скрізь у господі порядкує, Щоб добрим людям догодить; Щодня по хаті він танцює, Буває так, що аж курить. Його усяка баба знає, Та нам у баби не питать, А вас загадочка питає, Щоб знать самим, як його звать. (Віник)

ВЕДУЧИЙ 1

Дівчата ви розумні, Про все нас спитали, А тепер взяли б Та й потанцювали!

ТАНЕЦЬ.

ДІВЧАТКА (які танцювали): Дідусю, дідусю, розкажи ще баєчку.

Л.Г.

Ну, добре, слухайте, як Дем’ян Клима варениками пригощав.

"ВАРЕНИКИ" інсценізація байки

Ведуча 2 Клим Дем’ян

ВЕДУЧИЙ 2.

Веселий господар Дем’ян любив гостей на бесіду скликати. Він був багатший від усіх селян, Всього доволі мав, було чим шанувати. Вподобався йому найбільше Клим, Земляк хороший, що й казати, На все умів розумну раду дати, Усі дружили з ним. Прийшов він раз обідать до Дем’яна, А у Дем’яна страва добрая була: І маслечко, і сало, і сметана - Гаразд, як кажуть піч варила і пекла. Поставили на стіл вареників макітру І пляшку - свашку всіх мирян.

ДЕМ’ЯН:

А нум , мірошнику, молоть без вітру. Попереду помажемо колеса, щоб млин не торохтів І шестерня довготелеса Не дряпала боків.

ВЕДУЧИЙ 2.

І прийнялись мірошники молоти: Дем’ян кладе, а Клим товче; Від дружної роботи Аж маслечко по бороді тече.

КЛИМ:

Ох, важко. Перемололи дуже, Не лізе більше, кіш малий…

ДЕМЯ’Н:

Ану потім мене, мій друже! Ось глянь, варенечок бокастенький який…

КЛИМ: (ліниво) Хіба один…

ДЕМ’ЯН:

От бач, один проліз щасливо -Ну ще!

КЛИМ:

Ой, схаменися, друже милий! Немає сили, Я намоловся досхочу… Не силкуй братику, бо утечу!

ДЕМЯ’Н:

Нехай наш ворог утікає! Он на весіллі тісно як буває, А прийде старшина, - і місце є… Щоб вовка ми у лісі не боялись Голубчику, ковтни ти старшину … (обидва сміються)

КЛИМ:

Для тебе вже ковтну. Ну се вже - побіденник, Всі заставки запер, Хоч хто не влізе вже тепер.

ДЕМ’ЯН:

А може хоч звершечку ляже?

(лукаво кладе вареник на тарілку)

КЛИМ:

Послухай, ти справді вже глузуєш! Схотів щоб я п’ятами накивав?…

ДЕМ’ЯН:

Тривай, недобре шеретуєш!

(хватає Клима за рукав, але той втікає)

ВЕДУЧИЙ 2.

Клим дременув із хати. І у Дем’яна годі гостювати. І переказував Дем’ян, і сам просив, А Клим і слухать не хотів.

ВЕДУЧИЙ (вчитель):

На цьому ми закінчуємо нашу невеличку виставу. Учасників прошу на сцену! Нагородіть їх аплодисментами.