Мета:

Тип уроку - урок на замовлення (бінарний).

Обладнання: фотографії А. Ахматової та Л. Українки, аудіо- та відеотехніка і матеріали, фортепіано, імпровізовані кімнати поетів, тексти творів.

Хід уроку

1. Організація учнів до уроку

2. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Слово вчителів.

Учитель української літератури. Доброго ранку, ми раді вітати вас на бінарному уроці з української та зарубіжної літератури уроці на замовлення, який, маємо надію, допоможе вам на матеріалі вивчених творів збагнути одну з основних істин життя: любов могутня, всесильна, всепрощаюча, божественна, безкорислива, життєдайна. Тому тема уроку „Дякую, любове!"

Учитель зарубіжної літератури. Сьогодні ви повинні ще раз усвідомити, що кожний шедевр літературного мистецтва слід вивчати обережно, ретельно і найголовніше - уважно, щоб раптом не загубити чогось істинного, не пройти повз щось справжнє. Ми будемо вчитися любити...

3. Підготовчий етап для створення настрою

Виразне читання учнями напам'ять вірша А. Ахматової „Любов" (канон) із музичним супроводом.

4. Опрацювання матеріалу уроку

Перший ведучий. „Я кохаю тебе...", „I love you", „Amo te...", „'Je t'ame...". Ці слова звучать усіма мовами світу сотні - ні - тисячі літ, надаючи нашому життю прекрасних барв. Ці слова линуть з уст закоханих у Парижі й Києві, Амстердамі й Сіетлі, Москві й Римі тихими літніми вечорами й росяними ранками, під гарячими променями полудневого сонця чи в літню зоряну ніч.

Другий ведучий. В усі часи, в усі віки, в усіх місцях, на якому б рівні розвитку не потребувала література даної країни, тема кохання була невичерпальною.

Перший ведучий. О цієї теми завжди зверталися поети і художники, композитори і скульптори, драматурги і філософи, письменники й барди: Петрарка і Шекспір, Рафаель і Роден, Рубенс і Рембрандт, Еріх і Фелліні, Вівальді і Ренуар, Франко і Сосюра...

Другий ведучий. Іноді кохання було основною проблемою, яку вирішували герої на шляху до омріяного щастя, іноді воно надихало молоду поетесу чи досвідченого митця на створення шедевру, іноді сам твір був ніжністю, сповіддю, синім птахом, любов'ю, а іноді саме життя являло собою суцільне кохання.

Перший ведучий. Як часто ми вживаємо це слово. У свій час Сааді сказав: „Страдальцы любви, я завидую вам: Знакомы вам язвы, знаком и бальзам". А що таке кохання, на ваш погляд?

Вислухати відповіді двох учнів.

Тож, чи варто кохати? Чи дає це почуття щось взамін витраченій енергії, емоціям? Чи тільки забирає?

Вислухати відповіді двох учнів.

Другий ведучий.

Я погодилась би зі словами Мольєра:

В душе помер бы день и
Тьма настала б вновь,
Когда бы из нас изгнали мы любовь.
Лишь тот блаженство знал, кто
Страстью сердце нежил,
А кто не знал любви, тот
Все равно, что не жил...

Перший ведучий. Сьогоднішня наша розмова про двох незвичайних особистостей, двох жінок, Анну Ахматову та Лесю Українку. Близько півстоліття розділяють їхнє життя, їхню творчість, але в серці кожної з них жило те піднесене почуття, що дозволяє бачити у світі нові реальності, зрозуміти сенс життя, пізнати своє - справжнє призначення.

Виступ учениці з розповіддю про особисте життя А. Ахматової, під час якого на фортепіано учитель або учень виконують п'єсу Бетховена „До Елізи".

Перший ведучий. А трішечки раніше інша жінка віддавала усе, усю себе заради любові.

Виступ учениці з розповіддю про особисте життя Л. Українки (із залученням відео матеріалу).

Другий ведучий. Життя завжди складне, суперечливе, сповнене як болю, смутку, так і веселощів, сміху. Є сльози горя, але є і сльози радості.

І тільки кохання дозволяє відчути неповторність миті, любовні переживання виливаються на папір, віддзеркалюючи життя таким, яким воно є насправді. Кохання не ламає долі, а збагачує їх емоціями, досвідом, - їх і духовний світ героїв літературних героїв.

Перший ведучий. Тож, давайте доведемо істину: лірична героїня поезій Ахматової кохає щиро, пристрасно, мужньо, героїчно, ніжно; страждає, коли любов приносить біль, але залишається Людиною, і передовсім - Всепрощаючою Жінкою яка здатна подарувати життя...

Учитель зарубіжної літератури. Часто думаємо, ніби художня творчість - це вигадка, нереальність, якась казка, що не має нічого спільного з реальністю. Щоб спростувати або підтвердити це судження, я пропоную зараз звернутися до творчості цих двох жінок.

Сьогодні ми розглянемо ранню лірику Ахматової. Тема її ранніх віршів - трагедія кохання. Багато хто з дослідників відзначав цю особливість Ахматової поезії, говорив про сумну монотонність, повторення по суті однієї й тієї ж теми. Хтось дорікав авторці у надмірній зажуреності у світ інтимних переживань.

Тож, звернімося до творчості А. Ахматової і з'ясуємо: чи справді таким однобоким було бачення кохання у ліриці поетеси.

Виразне читання учнем вголос поезії Ахматової „Я научилась просто, мудро жить..." (Для зручності на партах лежать ксерокопії цієї поезії та монолог Мавки з „Лісової пісні".)

Учитель зарубіжної літератури.

Отже, на прикладі однієї поезії ми мали змогу з'ясувати, що кохання для Ахматової - це не лише біль та нещастя, воно збагачує її життєвою мудрістю та силою. Дома ви провинні були віднайти рядки з інших творів поетеси, де стверджується всеперемагаюча сила кохання. Давайте їх послухаємо...

Учні зачитують уривки з поезій.

Учитель української літератури.

Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
Чи думка й пісня кволі?
Ви чули, раз я завела
Жалі та голосіння, -
Тож була буря весняна,
А не сльота осіння.
А восени... Як журба,
Чи хто цвіте, чи в'яне,
Тоді й плакучая верба
Злото багряна стане.

Так писала про себе Лариса Петрівна Косач у 1911 році. У цьому ж таки році буквально за 12 днів вона створила шедевр, ім'я якому „Лісова пісня".

І щоб з'ясувати життєву позицію героїв, Л. Українки, їхнє розуміння кохання, ми звернемось до цього етапного твору.

Один з учнів виразно читає монолог, текст якого є на кожній парті.

Учитель зарубіжної літератури. Отже, чи приносить любов стільки ж радості, скільки і болю? Чи проголились би ви кохати пристрасно, ніби живеш останній день, навіть якщо ви не впевнені у щасливому фіналі історії? І чому?

Учитель української літератури. Це ваші точки зору. А я вважаю, не зайвим буде поставити ті ж питання досвідченим людям, яким життя відкрило свої секрети, істини.

Послухати думки гостей уроку.

Перший ведучий.

Любовь долготерпима и милосердна.
Любовь не завидует.
Любовь не превозносится и не гордится.
Любовь не ропщет и не мыслит зла.
Она не ищет выгоды и не бесчинствует.

Другий ведучий.

Любовь не радуется неправде,
Но порадуется истине
И ведет к свету.
Любовь все покрывает и всегда
В любом проявлений благословенна.
Любовь никогда не перестает.

5. Домашнє завдання (записати у щоденники)

Учитель української літератури. Дома ви будете готувати творчі роботи на тему „Дякую, любове!" (за матеріалами уроку). Ви повинні розкрити своє розуміння кохання за допомогою ілюстрації, складеного власноруч вірша, невеличкого музичного твору...

6. Підсумки уроку

1) Слово вчителя

Учитель зарубіжної літератури. А тепер для всіх, хто кохав і кохає, хто буде кохати, лунає пісня. Як сподівання на те, що в житті кожного прозвучать ці вічні і завжди нові слова „Я кохаю тебе", як освідчення в любові всьому світові. Бо кохання збагачує нас духовно, дає сили жити і дарувати любов усьому світові.

Перегляд кліпу української співачки Ані Лорак „Мрій..."

2) Оцінювання учнів

Додаток1

Любовь

То змейкой, свернувшись в клубок,
У самого сердца колдует.
То целые дни голубком
На белом окошке воркует.
То в инее ярком блеснет,
Почудится в дреме левкоя,
Но верно и тайно ведет
От радости и от покоя.
Умеет так сладко рыдать
В молитве тоскующей скрипки,
И страшно ее угадать
В еще незнакомой улыбке.

Додаток 2

1903 рік. Царськосільська гімназія. Їй п'ятнадцять, йому сімнадцять. Прочинається все подібно тисячам начал, як гімназична напівдружба-напівлюбов: разом зодили на дитячі бали, на гастролі видатної танцівниці Айседори Дункан; залазили на Турецьку вежу, брали участь у благодійному спектаклі, були навіть на кількох спіритичних сеансах, хоча й ставилися до них дещо іронічно.

У жовтні 1905 року він став нарешті бувати у її домі, Познайомився з родиною. Кілька разів робив пропозицію руки й серця і... отримував відмову за відмовою. Після однієї з них попрямував до моря: зводити рахунки з життям. Але був затриманий поліцейськими, що прийняли його за безпритульного. Іншого разу випив отрути - але отрута виявилася старою, і його знайшли непритомним у Булонському лісі. Здавалося сама доля охороняла його...

Він боровся, але нічого не міг з собою вдіяти. Нарешті 25 квітня 1910 року у Миколаївській церкві селища Нікольська Слободка вони обвінчалися. Але щастя їм не було. Обоє вони були надто вільними й видатними людьми для пари безтурботних голубів. Їх стосунки були скоріше таємним двобоєм. Це історія кохання Анни Ахматової і Миколи Гумільова.

Відносини поволі зіпсувалися, і Анна попросила в чоловіка розлучення.

З усіх мук сирітства вона особливо облюбувала одну: муку безнадійного кохання. Я кохаю, але мене не люблять; мене кохають, але я не люблю - така її улюблена тема.

Але ця „назустріч", „нелюбов" не вбила в Анні тієї піднесеної „іскри" таланту, не обмежила її душі, не вбила почуття розуміння людини. Ні, навпаки, в цій жінці з'явилася якась невідома сила, що допомогла пережити і труднощі й болі її складного життя.

Додаток 3

Знову наставала ніч. Утомлена жінка сиділа біля постелі помираючого. Він, як завжди, нервувався. Уже вкотре Сергій примушував її заглядати до поштової скриньки, розшукувати у темній, холодній, залізній, коробці листь, адресований йому. Коли там не було жодного папірця, вона раділа. Але сьогодні лист був...

І сьогодні вона знову буде його читати, ковтаючи сльози. Мало того, якщо Мержинський попросить, вона напише відповідь. Відповідь жінці, коханій Сергія, того Сергія, заради якого вона забула про власну тяжку хворобу, заради якого не лякалася труднощів.

Леся кохала, а він - ні. Леся ставала багатшою цією любов'ю, вона ніби дихала нею, не зважаючи ні на які обставини. Вона знала: це найбільше, найяскравіше кохання в її житті. Було боляче, але вона жила.

І одна з легенд розповідає, що поета „Одержима" поетеса написала саме в ту ніч, коли помер Сергій Мержинський, і вона сама сиділа з ним до ранку...

Перегляд уривку з фільму про Лесю Українку

25 липня 1907 року Леся Україна одружилася з Климентієм Квіткою - українським фольклористом. Тепер настала її черга бути коханою. І вона, знаючи вартість справжньої любові, не завдавала прикростей ні чоловікові, ні рідним.

А через 6 років ще молода жінка померла, так і не відчувши щастя взаємної любові.