Мета: навчити дітей сприймати і бачити світ серцем, збагачувати власний світ духовності; формувати в учнів уміння самостійно працювати, всебічно розкривати й розвивати їхні інтелектуальні й моральні якості, вміння висловлювати та аргументувати свою точку зору, толерантно ставитися до іншої позиції, виховувати почуття гідності за людину, відповідальності за свої вчинки.

         Обладнання: виставка дитячих робіт „Світ моїх захоплень” (науково-дослідницькі роботи „Історія рідного краю” Солонька Олександра, „Проблема сенсу буття та призначення людини на Землі за творами „Чайка Джонатан Лівінгстон” Річарда Баха „Алхімік” Пауло Коельо” Мельник Віти; авторська виставка малюнків Рябовіл Руслани ; аплікації картин із соломки , вишиті серветки Копровської Яни; вироби із мушлі Кірієнко Аліни; фотоальбом про улюблених кішок Білої Олени; колекція значків Кочергіна Дмитра); уривки із творчих робіт учнів; фотоматеріал; картки „Правила дискусії”.

         Тип уроку: різноцільовий.

                                                  Відродження духовності кожної окремої

                                       людини може змінити й суспільство в цілому...

                                               Е. Т. А. Гофман

Хід уроку

Тихо, тихо-тихесенько,

Народилось дитятко, малесеньке.

Крихітка не бачить, не чує нічого,

Та серденьком маму шукає до того.

Як радісно-щемно милує родину:

Ненька щаслива годує дитину.

Любові, тепла, бажання добра

Дарує вечірня й ранкова пора.

Зростає, росте щогодини –

Добитися треба святого імення Людини!

Пошук обов’язку, істини, смислу життя

Передать поколінням світлого майбуття.

                                                                         О. З. Северин

         Тема нашого уроку духовності – „Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш...” ( А. Сент-Екзюпері)

          Розгорніть, будь ласка, зошити та запишіть тему і епіграф уроку: „Відродження духовності кожної окремої людини може змінити й суспільство  в цілому” (Е. Т. А. Гофман)

         Ми сьогодні навчимося сприймати і бачити світ серцем, збагачувати власний світ духовності; формувати уміння самостійно працювати, всебічно розкривати й розвивати інтелектуальні й моральні якості, вміння висловлювати та аргументувати свою точку зору, толерантно ставитися до іншої позиції; виховувати почуття гідності за людину, відповідальності за свої вчинки.

        Усі люди народжуються однаковими. Та потім одні стають добрими, порядними, а інші – злими, жорстокими. Кожен вибирає свій шлях, яким прямує до поставленої мети. Але, на жаль, дороги ці теж бувають різними: одні – рівні й легкі, інші – тернисті. Пройти їх теж можна неоднаково: або обійти     круті схили й небезпечні повороти, або здолати їх. Чому так буває? Залежно від своєї духовності людина обирає шлях досягнення мети.

         Проблемне запитання:

    Що означає бути людиною?  (відповіді бажаючих учнів, учитель узагальнює їх).

   Перегляньте, будь ласка, „Пам’ятки для учасників дискусій”

         Всі ви отримали випереджуюче завдання: ознайомитись і поміркувати над запитаннями до дискусії. Спікери команд, підійшовши до експертів, виберуть номери завдань для своїх груп. Прошу.

Запитання до дискусії

      Одні мислителі давнини вважали, що красі судилося врятувати світ, інші бачили в ній корінь нещасть. Як вважаєте ви?

       Чи можна по зовнішньому вигляді людини судити про її внутрішній світ, переконання, смак, поведінку?

       У чому проявляється внутрішня краса людини? Які вчинки людей можна оцінювати як найкращі? Чи може стати красивим кожен?

       Багатьох із нас хвилює тема байдужості до всього і всіх. Як ти вважаєш, із чим пов’язано, що серед наших сучасників багато байдужих людей?

       Чи погоджуєтесь ви з твердженням Л. М. Толстого, що „милосердя складається не стільки з матеріальної допомоги, скільки в духовній підтримці ближнього. Духовна ж підтримка перш за все в не осудженні ближнього і повазі до його людської гідності”?

        Чи  переконує вас  життєвий  досвід в справедливості поради О.М. Горького своєму синові Максиму, який сказав: „Якщо ти хочеш, щоб навколо тебе були хороші, добрі люди, попробуй відноситися до них уважно, ласкаво, ввічливо – побачиш, що всі стануть кращими. Все в житті залежить від тебе самого, повір мені...”?

       Чи вірно, що принижена гідність, почуття образи – одні із самих тяжких переживань? В чому смисл народної мудрості: „Заживе рана, нанесена стрілою, знову підніметься ліс, вирубаний сокирою, але не заживе рана, нанесена злим словом”?

       Що таке доброта? Яку людину вважають доброю?

( Підсумок )

         Я щиро вдячна за відверту розмову. Гадаю, що підняті питання допоможуть вам розрізняти людей, вміти читати їх душі, відчувати духовний світ і, звичайно, бажати творити добро...

         Подивіться і уважно послухайте театралізований уривок з твору

А. Сент-Екзюпері „Маленький Принц”, приготуйтеся відповісти на запитання: „Як ви розумієте секрет лиса?” (Відповідь обґрунтуйте).

(Спеціально підготовлені учні розігрують сценку з названого твору. Після закінчення учні діляться своїми думками).

         - Добрий день, - сказав лис.

         - Добрий день, - чемно відповів маленький принц, озирнувся, проте нікого не побачив.

         - Я тут, - пролунав голос, - під яблунею.

         - Хто ти? – спитав маленький принц. – Ти такий гарний...

         - Я лис, - сказав той.

         - Пограйся зі мною, - попросив маленький принц. – Мені так сумно.

         - Я не можу з тобою гратися, - відповів лис. – Я не приручений.

         - О! Вибач, - мовив маленький принц. І, подумавши, додав:

          - А що означає „приручити”?

         - Це давно забуте поняття, - сказав лис. – Воно означає привернути до себе...

         - Привернути до себе?

         - Ну певне, сказав лис. – Ти для мене поки що тільки маленький хлопчик, такий же, як сто тисяч інших. І ти мені не потрібен. І я тобі не потрібен. Я для тебе лис, такий же, як сто тисяч інших лисів. Але, якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Ти будеш для мене єдиний у цілому світі. І я буду для тебе єдиний у цілому світі... Моє життя одноманітне... Але якщо ти мене приручиш, моє життя буде ніби сонцем осяяне. Я знатиму твою ходу і розрізнятиму її серед усіх інших... Будь ласка, приручи мене...

          - Я б з радістю, - відповів маленький принц, - але в мене мало часу. Мені ще треба знайти друзів і узнати багато різних речей.

         - Узнати можна те, що приручиш, - сказав лис. – І у людей вже немає часу щось узнавати. Вони купують речі готовими у торгівців. Але ж немає таких торгівців, що продавали б друзів, і тому люди вже не мають друзів. Як хочеш мати друга – приручи мене!

         - А що для цього треба робити? – спитав маленький принц.

         - Треба бути дуже терплячим, - відповів лис. – Спочатку ти сядеш трохи далі від мене на траву, ось так. Я краєм ока поглядатиму на тебе, а ти нічого не казатимеш, Мова – це джерело непорозуміння. Але кожен день ти сідатимеш трохи ближче... Краще, якби ти приходив у один і той же час... Якщо ти приходитимеш, коли попало, то я ніколи не знатиму, на котру годину готувати своє серце... Мають бути обряди.

          А що таке обряди? – поцікавився маленький принц.

         - Це теж давно забута річ, - відповів лис. – Це те, що робить один день

несхожим на інші дні, одну годину – на всі інші години.

         Так маленький принц приручив лиса. І коли настав час прощатись, лис  мовив:

         - О! Я плакатиму по тобі...

         - Ти сам винен, - сказав маленький принц. – Я не хотів тобі нічого злого, а ти зажадав, щоб я тебе приручив.

         - Ну звісно, - підтвердив лис.

         - Виходить ти нічого не виграв?

         - Виграв, заперечив лис.

         - Прощай. сказав маленький принц.

         - Прощай, - відповів лис. – Ось мій секрет. Він дуже простий: добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш.

( Учні діляться своїми думками )

         Серед гостей на нашому уроці присутні ( і це не випадково ) батьки.

         Їм адресується наступне завдання: Висловити власну точку зору про почуте. Обґрунтувати.

         У медицині існує такий термін – передозування: цілющі ліки, якщо ними зловживати, діють як отрута. Так само і з „передозуванням” батьківської любові, коли ми не в змозі відмовити, заборонити. Тому, поки не пізно, подумаймо про майбутнє!

         На відміну від знань, які людина отримує у готовому вигляді, основи духовності та внутрішні духовні цінності вона має виробити в собі сама. Тому в її вихованні важливо, аби на всіх етапах свого духовного розвитку людина навчилася б жити в гармонії зі світом і з собою, виробила б ті принципи і правила, які стали б її духовним надбанням, її вартостями. А щоб життєвий вибір був вірний, ми, батьки, повинні завжди бути поряд, навчаючись жити з дітьми спільним духовним життям.

           Уявіть собі, що ви стали всемогутнім правителем держави, ви - не чарівник і не можете, скажімо, перетворювати каміння в золото, виконувати будь-які бажання. Ви не можете також змінити потреби людини, але можете проводити будь-які реформи, щоб ви зробили?

            * Які норми поведінки ви введете для жінок, чоловіків, дітей?

 (любов, розуміння, доброта, почуття відповідальності, взаємодопомога, взаємоповага...)

       * Як будете карати за різні злочини?

(відверта розмова, примусити людину робити щось красиве: доглядати сад, квіти на клумбі, саджати квіти, бути відповідальними за молодших братиків. сестричок, побілити східці. пофарбувати паркан, визбирати усі-усі недопалки на території школи, папірці, мити вікна...)

         Уявіть собі, що ви живете у ХV столітті. Завдяки якомусь чарівному

пристрою ви можете спостерігати себе у сьогоденні.

       * Які риси особистості відбивають час в якому ви живете?

(+ інтелектуальний розвиток, віра у власні сили, любов, доброта, прагнення гармонії в усьому, прагнення до духовного розвитку, краса, відповідальність ...                     

 -   самовпевненість, вседозволеність, байдужість, жорстокість...)

      *  Які риси особистості не залежать від часу і обставин?

(любов, доброта, жорстокість, краса, відповідальність ...)

      Хоч ми і назвали жорстокість як рису, що пройшла через віки, але я впевнена: її можна викорінити із наших душ, сердець, якщо на терези поставити любов, доброту, красу, відповідальність.

         А зараз прошу звернути увагу на виставку „ Світ моїх захоплень”. Учні  класу – цікаві, неординарні особистості і демонструється ось тут лише малесенька часточка їх досягнень. Шановні учасники, вам слово.

       ( „Незакінчене речення”: Моє захоплення    ..................................

Воно допомагає мені   ............................................................................

..................................................................................................................

         Оцінювання

         Домашнє завдання. Твір-мініатюра: „ Бути Людиною – це відчувати свою відповідальність...”

              Основний напрямок нашого уроку – формування духовності. Тож давайте зараз зробимо невеличкий підсумок всього про що йшла мова.

     Що ж таке духовність? (Це - любов, доброта, краса, гармонія, милосердя, розуміння, почуття відповідальності, взаємодопомога, взаємоповага...)

Прозвучало дуже багато гарних слів. Візьміть їх з собою в майбутнє і хай вони зроблять ваше життя духовно багатим!